Інтерактивність та імерсивність медіа. Чому ЗМІ шукають нові форми

Інтерактивність та імерсивність медіа. Чому ЗМІ шукають нові форми

Уявіть, що я розкажу вам історію, яку

ви запам’ятаєте усім вашим тілом, а не тільки розумом…

Нонні де ла Пенья [1]

Спочатку люди ділилися історіями в печерах біля вогнища. Згодом були глашатаї у людних місцях, на майданах та ринках. Згодом, коли все більше людей змогли отримувати навички читання, почали видаватися газети та журнали. Радіо на початку свого існування передавали лише класичну музику, оперу та бокс, а, ставши популярною технологією у суспільстві, вже новини заполонили його ефір. Телебачення після захоплення широкої аудиторії стало в першу чергу джерелом черпання інформації та останніх новин, посунувши кіноіндустрію на другу сходинку. Зараз народ поринув у соціальні мережі та месенджери, тож не дивно, що ЗМІ вже заполоняють цей простір.

В усі часи медіа найчутливіше сприймали інновації та відчували, які з новинок збираються змінити майбутнє. Разом із тим, саме вони просували їх, роблячи винаходи популярними та навіть необхідними суспільству.

З появою мережі Інтернет з’явилося поняття «нові ЗМІ», принциповою відмінністю яких є мультимедійність та інтерактивність, тобто багатосторонній обмін інформацією. [2] Моментальний зворотний зв’язок – важлива їх ознака, що приваблює аудиторію саме на Інтернет-платформи. Глядачі завжди хочуть бути частиною подій, прагнуть бути почутими та зрозумілими, це потрібно розуміти, оцінюючи, чому, власне, нові медіа приваблюють все більше аудиторії.

«ЗМІ “стискають” світ, роблячи найвіддаленіші регіони реальністю наших віталень. Томпсон погоджується, що тікати нікуди: “У нашій культурі ми постійно піддаємося вторгненню і бачимо трагедії (наприклад, події в Боснії) у той же момент, коли вони відбуваються. Газети і телебачення однаково створюють враження, що вся наша планета - суспільний простір. Тому моральна втеча стає майже неможливою”. І, будучи зовсім не схильними до втечі, американці просять ще.» [3]

Раніше про такі речі як, наприклад, найпотужніші урагани в інших частинах світу, не завжди можна було дізнатися навіть із газет. Тепер ми бачимо, що події в іншій півкулі людей турбують не менше, ніж ті, що трапляються у них за вікном. Більше того, аудиторія потребує не лише слів, що підтверджують якийсь факт, як було з газетами, а і фото, відео, враження очевидців. Ми й самі прагнемо бути цими очевидцями, бути завжди й усюди і знати про все, що трапляється на Землі, і це є вагомим впливом засобів масової комунікації.

Ми також можемо спостерігати, як сьогодні розвиток технологій, а з ним і форм медіа, направлений саме на стирання будь-яких просторових перешкод.

Популярність набирають ігри та розваги у віртуальній реальності, де людина, одягнувши шолом, навушники та датчики, потрапляє у інший тривимірний всесвіт, повністю керований ним, при цьому фізично вона залишається у своїй кімнаті. Зараз це не доступна для більшості технологія, але це нормальний етап, який пройшли всі технології. Тож, цілком природньо, що і ЗМІ зараз звертають все більше уваги на такий ефект занурення, який і дозволяє зробити із звичайної аудиторії реальних спостерігачів новин.

Віртуальна реальність – створений технічними засобами світ, який передається людині через її відчуття: зір, слух, нюх, дотик та інші, зануритися в який можливо за допомогою спеціальних пристроїв. [4]

Імерсивність – забезпечення повного ефекту присутності, занурення у (віртуальну) середу. [6]

ЗМІ завжди знаходяться у пошуку нових інструментів. Безпосередня інтерактивність – це те, що приваблює нас у нових медіа сьогодні. Проте світ не стоїть на місці. У той час як мультимедійні телебачення, кіно чи фотографії транслюються на 2D поверхні і глядачі мають можливість