Олімпійські чемпіони та призери України 1968 рік

Вступ        2

Олімпійські чемпіони та призери України        2

1968 рік. XIX Олімпійські ігри в Мехіко, Мексика        2

1976 рік. XXI Олімпійські ігри у Монреалі, Канада        2

1980 рік. XXII Олімпійські ігри у Москві, СРСР        2

1992 рік. XXV Олімпійські ігри у Барселоні, Іспанія        3

1996 рік. XXVI Олімпійські ігри в Атланті, США        3

2000 рік. XXVII Олімпійські ігри в Сіднеї, Австралія        4

2008 рік. XXIX Олімпійські ігри у Пекіні, Китай        5

2012 рік. XXX Олімпійські ігри у Лондоні, Англія        5

Висновки        6

Джерела        7

Вступ

Станом на липень 2021 року, до початку ОІ-2020 у Токіо, на рахунку українських боксерів, якщо враховувати не лише роки незалежності, а й радянський період, значиться 19 олімпійських медалей усіх трьох переваг: 4 золоті, 6 срібних та 9 бронзових.

Олімпійські чемпіони та призери України

1968 рік. XIX Олімпійські ігри в Мехіко, Мексика

Володимир МУСАЛІМОВ (67 кг) – бронза

Після Олімпіади-1956, де виступав Річард Карпов, українським боксерам на великих міжнародних стартах не було місця у складі головної команди країни понад 10 років. «Прорив» стався на третьому олімпійському циклі – до столиці Мексики вирушили «мухач» із Миколаєва Віктор Запорожець та киянин Володимир Мусалімов, який здобув у результаті бронзову нагороду у першій середній вазі. Образником Володимира став майбутній переможець турніру Манфред Вольке, на бій з яким український боксер вийшов зі зламаним пальцем.

1976 рік. XXI Олімпійські ігри у Монреалі, Канада

Віктор САВЧЕНКО (71 кг) – бронза

Склад збірної СРСР з боксу на Іграх-1976 відзначався найбільшим українським представництвом в історії: Олександр Ткаченко, Віктор Савченко, Анатолій Климанов та Віктор Іванов – четверо з одинадцяти майстрів. Найкращий результат показав Савченко, який завоював бронзу. Багато хто вважав, що Савченко, який у першому раунді відправив суперника по півфіналу, поляка Єжи Рибицького, у нокдаун, не віддали заслуженої перемоги. Але сам Віктор вважає за краще не шукати винних на боці і визнає, що під час бою розслабився.

1980 рік. XXII Олімпійські ігри у Москві, СРСР

Віктор МИРОШНИЧЕНКО (51 кг) – срібло

Віктор САВЧЕНКО (75 кг) – срібло

Здавалося б, дві срібні медалі від двох українських боксерів у складі збірної – чудовий результат. Так воно і є. Але варто заглибитись у факти, як розумієш: «срібло» не стало «золотом» лише з прикрою волею випадку. Віктор Савченко вже у першому поєдинку серйозно пошкодив руку, але все одно дійшов до фіналу – на анестезії. Там на нього чекав сильний кубинець Хосе Гомес, рука страшенно хворіла, анестезія не допомагала. Віктор не схотів зніматися з фіналу, але й перемогти кубинця однією рукою було неможливо. Тільки травма, а також упередженість кубинського рефері не дозволила виграти турніру та Віктору Мірошниченку. Пройшовши всіх головних фаворитів, у вирішальному поєдинку з не найсильнішим болгарином Петром Лісовим він отримав розтин і був знятий з бою рішенням головного арбітра за лічені секунди до кінця майже виграного бою. Рефері згодом дискваліфікували, але користі…

1992 рік. XXV Олімпійські ігри у Барселоні, Іспанія

Ростислав ЗАВУЛИЧНИЙ (81 кг) - срібло

СРСР вже за фактом не було, але дружня компанія з різних куточків колись «великого й могутнього» зібралася ще раз – під назвою «Об'єднана команда». Допомогло не сильно – лише дві медалі у підсумку і незвично скромне дев'яте місце у загальнокомандному заліку. Причому кращого результату досяг єдиний українець у складі Ростислав Заулічний, який завоював срібну нагороду, у вирішальному поєдинку поступившись Торстену Маю з Німеччини.

1996 рік. XXVI Олімпійські ігри в Атланті, США

Олег КИРЮХІН (48 кг) – бронза

Володимир КЛИЧКО (91+) – золото