Поняття охорони праці

«Охорона праці» сприймається водночас як соціальне, економічне та правове явище, і є досить важливим для забезпечення гармонійного розвитку кожного індивідуума, процвітання суспільства та держави. Розглядаючи концепцію охорони праці як правову категорію більшість науковців розглядають цю багатоаспектність лише в сфері галузі трудового права. Водночас охорона праці розуміється насамперед як один із інститутів трудового права. Наприклад, О. Мірошниченко вважає, що інститут охорони праці є одним із визначальних інститутів трудового права [1, с.81].

Згідно думки П.О. Ізуїти, охорона праці як інститут трудового права представлена сукупністю правових норм, що регулюють відносини для забезпечення безпечних та здорових умов праці, а також особливих умов праці для жінок, неповнолітніх, інвалідів та осіб, які працюють у небезпечних,шкідливих та важких умовах праці. Право на охорону праці є невід’ємним елементом трудових прав людини і стосується всіх без винятку осіб, які працюють на підприємствах, установах, організаціях України [2, с.13].

В.О. Чорнобровка висуває тезу про те, що поняття «охорони праці» означає широку систему соціально-правових норм, заходів та засобів, спрямованих, насамперед, на захист прав та інтересів працівників, збереження трудових ресурсів працівників. Охорона праці має на меті захистити здоров’я працівників від впливу негативних факторів виробництва та забезпечити їх безпечними умовами праці [3, с.145].

Законодавче визначення поняття «охорона праці» закріплене у ст. 1 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII [4], згідно з

якою охорона праці є системою правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і ефективності людини у процесі трудової діяльності.

С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко зазначили, що закріплене в ст. 1 Закону України "Про охорону праці" поняття охорони праці розглядається законодавцем у широкому сенсі – як основна система безпеки життя і здоров'я працівника в процесі виконання його посадових обов'язків. У вузькому юридичному тлумаченні термін «охорона праці» означає конкретний інститут трудового права, що поєднує норми, безпосередньо спрямовані на забезпечення певних умов праці, які безпечні для життя і здоров'я працівників. Норми цього інституту покладають на роботодавця та його посадових осіб певний набір конкретних обов'язків, виконання яких забезпечить охорону праці, збереження здоров'я, працездатності та життя людини у процесі реалізації своєї праці, вдосконалення та покращення умов праці [5, с.593-594].

Інші вчені також мають подібні погляди на широке і вузьке розуміння охорони праці. Таким чином, у широкому сенсі охорона праці відноситься до практично всього трудового права, оскільки його норми враховують і захищають насамперед права та інтереси працівників. У вузькоспеціалізованому розумінні охорону праці зазвичай розуміють як норми окремого інституту, що містяться в різних джерелах права. До них відносяться:

1) норми, що містять вимоги щодо забезпечення здорових і безпечних умов праці, запобігання травм у виробничому процесі, загальних та професійних