Реалізація права

«Реалізація права»

1. Поняття та форми реалізації права

2. Необхідність та ознаки правозастосування

3. Стадії правозастосування

4. Вимоги правозастосування

5. Поняття, ознаки та види актів правозастосування

6. Прогалини у праві. Аналогія права, аналогія закону

1.Поняття та форми реалізації права

Також, є наступні типи реалізації норм права:

1) безпосередню реалізацію, коли без зовнішнього втручання чи допомоги суб’єкти права можуть самостійно втілювати юридичні правила у своїй поведінці, здійснюють права та виконують обов’язки (наприклад, я як власник здійснюю право власності на належне мені майно).

Саме так у суспільстві реалізується переважна більшість норм права;

2) правозастосовну реалізацію, має місце тоді, коли права та обов’язки не можуть бути реалізовані без залучення спеціальних суб’єктів правозастосування.

І слід розуміти, що такими суб’єктами все одно є люди, хоч і, як правило, професійно підготовлені.

Це – посадові особи органів державної влади, посадові особи органів місцевого самоврядування та інших організацій, які уповноважені застосовувати норми права.

У цьому випадку реалізація проходить особливу стадію – застосування норм права (наприклад, моя бабуся як людина похилого віку може реалізувати своє право на пенсію лише із залученням органу Пенсійного фонду, який приймає рішення про призначення пенсії).

Метою створення правової норми є регулювання суспільних відносин. Воно забезпечується шляхом втілення правової норми у певну життєву ситуацію чи у діяльності суб’єкта права. Процес конкретизації правової норми є реалізацією норм права.

Реалізація правових норм – це втілення приписів у правомірній поведінці суб’єкта, щоб забезпечити суб’єктивний інтерес у сфері права.

Це класичне визначення реалізації, яке в сучасній л-рі. доповнюється можливістю втілення права у протиправовій діяльності суб’єкта, окрім правомірної, що забезпечує втілення такого елементу норми, як санкція.

Реалізація права  це складне явище, що має 2-ва значення:

а) як процес конкретної норми, що передбачає діяльність суб’єктів по досягненню правового результату;

б) як результат діяльності, що забезпечує реалізацію припису.

Реалізація охоплює декілька способів та форм на поведінку суб’єктів.

Найбільш обґрунтованою в л-рі є можливість виокремлення форм реалізації права за рівнем реалізації приписів, що вміщені в нормативних актах:

а) реалізація загальних настанов, тобто втілення норм вміщених в преамбулах законів, а також у статтях, що закріплюють завдання і принципи права. Ця форма реалізації має ідейний характер і відображає дух закону, а не його букву;

б) реалізація правових норм поза правовідносинами.

Це втілення приписів, що встановлюють права та обов’язки без зв’язку чи відносин між суб’єктами права. Існує у 2-ох формах:

– активні, що передбачає реалізацію загальних норм, якими користуються всі суб’єкти та які вміщають права і обовязки

– пасивні, що передбачають реалізацію заборон. Реалізація правових норм у конкретних правовідносинах.

      Практичне значення має виокремлення форм реалізації права за характером дії суб’єктів розрізняють:

а) просту форму реалізації, що здійснюється всіма суб'єктами та характеризується такими видами реалізації права: