Політичні ризики в управлінській діяльності

ЗМІСТ

ВСТУП        4

РОЗДІЛ 1 ПОЛІТИЧНИЙ РИЗИК В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНА ПРОБЛЕМА        6

1.1 Поняття та класифікація ризиків в управлінській діяльності        6

1.2 Наукові підходи до визначення політичного ризику        20

1.3 Фактори виникнення політичного ризику        29

Висновки до розділу 1        33

РОЗДІЛ 2 ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ПОЛІТИЧНИМИ РИЗИКАМИ В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ        35

2.1 Основні методики аналізу та оцінки політичних ризиків        35

2.2 Стратегії управління політичними ризиками        45

2.3 Особливості управління політичною безпекою        51

Висновки до розділу 2        57

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ ЗМЕНШЕННЯ ТА ЗАПОБІГАННЯ ПОЛІТИЧНИХ РИЗИКІВ В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ        59

3.1 Врахування характеристики політичних ризиків        59

3.2 Шляхи зменшення та запобігання політичних ризиків в Україні на сучасному етапі        67

Висновки до розділу 3        73

ВИСНОВКИ        74

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        77

ВСТУП

Актуальність теми. В сучасному суспільстві неможливо дистанціюватися від ризиків, оскільки саме суспільство є генератором ризиків. Виробництво багатства супроводжується виробництвом ризиків, що розуміються як систематична взаємодія суспільства з загрозами та небезпеками, які породжуються процесом модернізації.

Сучасні політичні ризики не обмежені в часі і просторі, їх виробництво легітимне і постійне, що призводить до універсалізації, глобалізації та інституалізації. 

На жаль, усвідомлення ризиків суспільством не завжди призводить до прийняття адекватних заходів щодо їхнього усунення. Інакше кажучи, надзвичайний стан може стати нормою існування суспільства ризику. Створюється своєрідний вакуум, коли спільнота не має відповідної політико-організаційної опори та стикається з національно-державним егоїзмом чи внутрішньопартійними суперечностями. Конкуренція та амбіції лідерів конфліктуючих інституцій поступово знижують вагомість безпеки на шкалі національних пріоритетів. Парадоксом є те, що найбільш загрозливі ситуації не тільки не прораховують, а навіть не беруть до уваги. Загроза настає, але не факт, що вона обернеться превентивною політикою подолання ризику. Тому дуже важливою є наукова розробка методик оцінювання, аналізу можливостей настання, попередження й подолання політичних ризиків в управлінський діяльності.

Створення теорії політичних ризиків пов’язують з іменами таких видатних науковців, як В. Вестон [116], М. Фіцпатрік [104], С. Кобрін [109], І. Махмуд [59], Г. Райс [112], Б. Сорж [116], та ін. Дослідженням проблем розвитку та покращання методів прогнозування політичних ризиків пов’язані праці
Д. Джодиса [107], Т. Морана [111], Л. Ховелл [106]. Ризики політичних подій розглядають у своїх наукових працях С. Баррет [102], Е. Долан [84], Дж. Стонер [84], Д. Рулофф [105], Д. Фрей [105]. Вивчення ризиків українського суспільства є предметом наукового аналізу В. Абчука [1], В. Буянова [10], А. Вітлінського [14], В. Гранатурова [18],  М. Грачева [20], , І. Івченко [28], О. Кіндратець [35], С. Кліменка [37],  М. Михальченка [56], А. Моїсеєвої [59], Н. Хохлова [91] та ін. Серед українських вчених, що вивчають взаємообумовленість політичного ризику та політичної стабільності, сутність та типи політичних ризиків, методологію визначення останніх та стратегії управління ними О. Горбняк [16], Ю. Кальниш [31], В. Кривошеїн [48], Г. Кулик [50], В. Ребкало [75], та ін.