Правовi аспекти укладення договору купiвлi-продажу

Злобіна О.О.

Здобувач кафедри цивільного,господарського та екологічного права

Університету митної справи та фінансів

ПРАВОВІ АСПЕКТИ УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договір купівлі-продажу — договір, за яким продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму [1].

Сьогодні кожна людина може продати, або купити будь-яку річ (майно), а для підтвердження гарантії купівлі-продажу сторони укладають договір. У сучасному світі найбільш розповсюджені є договори купівлі-продажу через мережу Інтернет, а також жилого/нежилого приміщення. При укладені зазначених договір виникають деякі проблеми, які потребують правового урегулювання.

Договір купівлі-продажу житлових приміщень, як вид операції з житлом, є найбільш поширеним серед угод, які опосередковують обіг житлових приміщень. Це, природно, тягне велику кількість спірних ситуацій та викликає необхідність серйозного аналізу правозастосовної практики для визначення основних напрямків вдосконалення правового регулювання угод з житловими приміщеннями. Тим більше що сучасне законодавство регулює цей вид договору принципово по-новому, його проблеми полягають у наступному:

По-перше, проблема забезпечення прав неповнолітніх при укладенні договору купівлі-продажу житлового приміщення.

По-друге, потрібно нормативно-правове упорядкування робіт організацій у сфері нерухомості. Зараз кожна з них прагне до створення власної глобальної, тобто у масштабі всієї країни, інформаційної системи обліку та реєстрації. Що виступає наслідком цього ускладнення процедур, розширення обсягу зібраних відомостей, постійне дублювання інформації і функцій, привласнення нових повноважень стають перешкодою на шляху економічного розвитку, дезорієнтують громадян, ведуть до невиправданих витрат. Необхідно на законодавчому рівні встановити способи взаємодії між організаціями, що утворюють інфраструктуру управління нерухомістю, більш чітко визначити межі їх повноважень, обсяги необхідних для них відомостей, правила обміну даними між ними і, нарешті, правила тарифікації оплати їх роботи.

По-третє, видається за необхідне прийняття Закон щодо регулювання ріелторську діяльність, покликаних усунути прогалини у правовому регулюванні діяльності ріелторську організацій [2, с. 261-262].

Сучасний процес інформатизації, науково-технічного розвитку, активного розвитку електронної комерції, продажу у мережі Інтернет незмінно позначається на, здавалося б, традиційному договорі купівлі-продажу, пристосовуючи його до сучасних умов.

Однією з проблемних сторін укладення договору купівлі-продажу через мережу Інтернет є момент визнання оголошення про продаж товару публічною офертою або ж з'ясування особливостей, що дозволяють точно визначити такі оголошення запрошенням робити оферти. Щоб споживачі дізналися про асортимент, якість та кількість пропонованого товару, продавець, який виступає оферентом, розміщує на будь-якому порталі оголошення щодо продажу якогось конкретного товару.