Поняття звернень громадян до органів державної влади, місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб

ДОПОВІДЬ

на тему: «Поняття звернень громадян до органів державної влади, місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб»

студентки групи ПБ-21-5

Романенкової Аліни Юріївни

На сучасному етапі розвитку української держави необхідний ефективний механізм впливу людини на державні інституції для встановлення балансу у відносинах між особою та державою. Однією з таких можливостей впливу, або зворотного зв'язку, є право на звернення до державних інституцій. Хоча громадяни можуть впливати на органи державної влади та контролювати їхню діяльність через реалізацію різних прав і свобод, слід зазначити, що право на звернення найчастіше використовується у повсякденних відносинах між громадянами та державою через його простоту, відносну зрозумілість, звичність та доступність.

У повсякденному житті люди так чи інакше взаємодіють з органами державної влади та стикаються з необхідністю звертатися з різних питань до установ, організацій та органів влади. Тому цілком зрозуміло, що право на звернення закріплено на конституційному рівні. Зокрема, стаття 40 Конституції України передбачає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів і що ці органи зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Саме поняття «звернення» є дуже різноманітним і неоднозначним. Незважаючи на те, що це право закріплено на законодавчому рівні, воно не має чіткого визначення в законодавстві. Наприклад, ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" прямо закріплює право на звернення, а ст. 3 визначає звернення як викладені в письмовій чи усній формі пропозицію (зауваження), заяву (клопотання) або скаргу, тобто через перелік видів звернень.

У Великому тлумачному словнику сучасної української мови та Юридичному енциклопедичному словнику за редакцією Ю. С. Шемушкевича подано низку різних і неоднозначних тлумачень цього терміна. Варто зазначити, що термін «звернення» використовується насамперед для позначення передачі інформації до когось або від когось, тоді як поняття «звернення громадянина до органів влади» має значно вужчу сферу застосування, тобто охоплює звернення лише одного виду суб'єкта - громадянина та одного виду адресата - органів влади. Тому в даному випадку слід говорити лише про звернення, викликані потребою громадян у спілкуванні з органами влади з метою вирішення загальних проблем державного чи суспільного життя або особистих проблем громадян.

Енциклопедичні юридичні словники визначають термін «звернення громадянина» переважно з формальної точки зору, трактуючи його як індивідуальну або колективну (групову) заяву громадян до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб. Так, С. А. Авакьян зазначає, що дане право втілює «зворотній зв'язок» громадян та органів державної влади й місцевого самоврядування, а також слугує засобом впливу громадян на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, інститути громадського суспільства.