Місцеве самоврядування в Україні

Зміст

Вступ

І. Демократія як форма реалізації народовладдя. 6

ІІ. Становлення та розвиток ідеї народовладдя 14

у світовій політико-правовій думці.

ІІI. Основні напрямки реалізації народовладдя в Україні. 22

IV. Основні концепції місцевого самоврядування: їх зміст та значення. 30

V. Місцеве самоврядування в Україні: 37

новітній період становлення та розвитку.

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

На етапі сьогодення демократія є найбільш необхідною формою політичного устрою суспільства, яка дозволяє людям не тільки обирати тих хто править, але й контролювати владу. Незважаючи на усі проблеми, які виникають в рамках демократичного правління, демократія найкраще справляється із викликами сучасності.

У першому питанні необхідно виокремити підходи к дослідженню демократії, надати характеристику основним моделям демократії, а також навести сучасні інтерпретації демократії.

У другому питанні важливо підкреслити, що народовладдя – одна з концептуальних ідей, принципів конституційного ладу, становлення конституціоналізму на демократичних засадах. Отже, народовладдя як процес становлення і розвитку реалізації влади народу, як закріплення і регламентація цього процесу в нормативних приписах, насамперед на конституційному рівні, пройшов декілька значних етапів. Якщо його розглядати в формаційному аспекті, то є підстави акцентувати на ідеях народовладдя, які мали місце при рабовласницькому, феодальному, буржуазному і соціалістичному ладу. До того ж деякі ідеї, як наприклад невіра в те, що народ здатен розумно реалізувати свою владу, мали як теоретичне обґрунтування в різні епохи і в різних народів (Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, Дж. Віко, Е. Йорк тощо), так і ідеалистичне розуміння, що народ може безпосередньо вирішувати всі свої проблеми без застосування представницьких інституцій (Ж. Ж. Руссо).

Третє питання визначає, що народовладдя як соціокультурний феномен актуалізує своє буття в державі через відповідні зовнішні інституалізовані прояви – форми здійснення народовладдя. Критерієм формалізації, як в цілому, так і наступного виокремлення конкретних форм здійснення влади народом, виступає співвідношення безпосередності та опосередкованості волевиявлення суспільства у владних відносинах.

У четвертому питанні необхідно приділити увагу функціям демократії, серед яких виокремлюються: установча; оптимізації державних рішень (держава спрямовує свою діяльність на вираження волі народу, відтак кожний державний акт має виходити із інтересів суспільства, соціальної корисності та доцільності); сприяння виконанню прийнятих рішень; контрольну (досягається шляхом втілення принципів верховенства права, поділу влади та наявності системи стримувань і противаг, наявності спеціальних процедур (дострокові вибори, імпічмент, депутатські запити тощо) та контрольної діяльності уповноважених на те органів (омбудсман, конституційний суд, прокуратура) та ін.

У п’ятому питанні можливо визначити, що важливим напрямом демократизації сучасної держави, формування дієздатного громадянського суспільства, підвищення громадської активності, самоорганізації населення, модернізації системи публічного управління в цілому є розвиток місцевого самоврядування. Як відомо, управління місцевими справами у зарубіжних країнах, зазвичай здійснюється двома способами: