Алергія: визначення і класифікація

1. Алергія: визначення і класифікація

Щодо визначення поняття «алергія» та класифікація алергічних процесів до цих пір не має єдиної думки.

Протягом досить довгого часу алергія визначалась як збуджена реактивність організму по відношенню до антигенного подразника. При цьому підкреслювалось, що слово «збуджена» більш точно, ніж «підвищена», відповідає суті процесу, який визначається, оскільки алергічні реакції можуть протікати на фоні знижених або навіть повністю пригнічених механізмів, які формують нормальну реактивність. Але, оскільки в даний час багато вчених вважають, що для алергії являється характерною лише гіпертонічна (підвищена) реакція на антиген, визначення поняття «алергія» можна представити наступним чином.

Алергія – це патологічна форма імуногенної реактивності організму, при якій спостерігається підвищення чутливості організму до повторного впливу алергенів.

Що стосується класифікації різних форм алергії, то довгий час вона проводилася за такими ознаками: інтенсивність розвитку реакції, її специфічність і швидкість розвитку алергічних процесів.

Алергiя (вiд грец. allos – iнший, ergoп – дiю) є якiсно змiненою реакцiєю органiзму на дiю речовин антигенної природи, яка призводить до рiзних порушень в органiзмi – запалення, спазму бронхiв, некрозу, шоку та iн. Отже, алергiя – це комплекс порушень, якi виникають в органiзмi пiд час гуморальних i клiтинних iмунних реакцiй.

Причиною алергiї можуть бути найрiзноманiтнiшi речовини з антигенними властивостями   –   алергени,  якi спричинюють  в        органiзмi імунну вiдповiдь гуморального або клiтинного типу.

Алергени подiляють на екзо- та ендогенні. Алергенами  можуть бути  повні антигени й неповні гаптени. Неповнi антигени зумовлюють алергiю кількома шляхами:

1) з’єднуючись з макромолекулами органiзму, iндукують вироблення антитiл, специфiчнicть яких спрямована проти гаптена, а не проти його носiя;

2) формуючи антигеннi комплекси з молекулами органiзму, антитiла, що утворюються при цьому, реагують лише з комплексом, а не з його компонентами.

Алергiя може розвиватись у разi впливу на органiзм фiзичних факторiв i речовин, якi є не антигенами, а лише факторами, що зумовлюють появу антигенiв. У такому випадку фiзичнi фактори (тепло, холод, iонiзуюче випромiнювання) i хiмiчнi речовини індукують в органiзмi утворення  алергенiв з молекул органiзму демаскуванням прихованих антигенних детермiнант або утворенням нових антигенних детермiнант внаслiдок денатурації молекул. 3 утвореними антитiлами демаскуючий або денатуруючий агент не peaгyє.

При класифікації за інтенсивністю розвитку процесу виділяли гіперергічну (бурхливо протікає реакція), гіпоергічну (реакція на фоні зниженої імуногенної реактивності) і анергічну (на тлі повністю пригніченої імуногенної реактивності) форми. Однак, оскільки до анергічної форми алергії зараховували процеси, які в сучасній класифікації однозначно ставляться до імунодефіцитів, а поняття гіпоергії не має чітких ознак, від цієї класифікації відмовилися.

Також не використовують зараз і класифікацію по специфічності реакції. Раніше в якості прикладу гетероаллергії (тобто такої реакції, при якій і перший і повторний фактори, що впливають на організм є антигенами, але антигенами різними) наводився так званий феномен Санарелли, при якому піддослідній тварині спочатку вводився холерний вібріон, а повторний вплив, що викликає маніфестуючу реакцію, здійснювався фільтратом бульонної культури кишкової палички. Зараз чітко показано, що тут ми маємо справу зі специфічною алергією (тобто алерген в обох випадках один і той же), оскільки в обох випадках на організм впливає не маючий специфіки ліпідний компонент мікробних мембран, який однаковий, як у холерного вібріона, так і у кишкової палички.