Лекция по "Философии"

Лекція 2

ТЕМА 2. ПРЕДМЕТ, ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА ФІЛОСОФСЬОГО ЗНАННЯ. 1.1. Проблема визначення предмету філософії та основні версії такого визначення. 1.2. Структура і функції філософського знання.

1.4. Співвідношення філософії з наукою, релігією та мистецтвом.

1.5. Роль філософії у зародженні та історичному розвитку науки. Філософія як наука  усіх наук та як наукова методологія.

КАТЕГОРІЇ - (з давньогрец.: демонструю, виявляю) — граничне широкі, вузлові поняття  певної галузі знання, сукупність яких окреслює якісну специфіку предмета пізнання даної  галузі.

МЕТОДОЛОГІЯ – (1) наукове вчення про методи науки; (2) вчення про те, як та із яких  складових утворюється наука; (3) рівень теоретичного самопізнання науки. ФІЛОСОФІЯ, РЕЛІГІЯ, МИСТЕЦТВО - за Г.Гегелем, три основні форми людської духовно практичної діяльності, які фіксують три основні властивості людського інтелекту: філософія  (і наука) уособлюють здатність розуміти, мистецтво -- здатність переживати дійсність,  релігія — здатність відчувати спорідненість людського духу з фундаментальними  початками буття.

1.1. Проблема визначення предмету філософії. Співвідношення філософії, науки,  релігії та мистецтва. Основні версії такого визначення.

Термін «філософія» має давньогрецьке походження, бо саме у Стародавній Греції  філософія вперше відокремилась від інших сфер інтелектуальної діяльності та набула  автономного характеру розвитку. Цей термін походить від слова «філо» – схильність, любов,  бажання, відданість, та слова «софія» – мудрість, яке, у свою чергу складається із двох слів і  буквально значить – «казати, промовляти, цілісно, влучно, доречно». Ще у ХІХ ст. існував  слов’янський термін «любомудріє», який можна вважати прямим перекладом слова  «філософія».  

Розглядаючи історичні та людські витоки філософії, ми вже дали її найперші визначення, проте на сьогодні не існує якогось єдиного та загальноприйнятого розуміння та  визначення предмету філософії. Цей факт має свої виправдані підстави: якщо у філософії  йдеться про пошуки найперших людських життєвих орієнтирів, якщо філософія намагається  водночас розробляти виправдані засоби для їх винайдення, то її предмет набуває майже  безмежних, дуже відмінних та багатоманітних виявлень. Філософія могла би виконати своє  суспільно-історичне призначення тоді, коли вона змогла би співставити між собою світ, з  одного боку, та людину, з іншого боку, окреслити їх основні можливі виявлення і на цій  основі сказати людині, хто вона є і що їй належить робити у цьому житті та у цьому світі.  Проте як світ, так і людина постають незавершеними і майже безмежними у своїх  характеристиках, діях та проявах. Через це і філософія постає багато в чому незавершеною,  або «відкритою системою знань». Справа філософії радше полягає у тому, щоб чітко  зафіксувати те, якими вже проявили себе людина та дійсність як історично, так і в  інтелектуальних формах їх осмислення, а також вибудовати «стартовий майданчик» для руху

у майбутнє, даючи до того ж людині дещо на зразок «топографії» людського універсуму. Отже, філософія допомагає людині зорієнтуватися у просторі власної реальності та  отримати певні інтелектуальні засоби для подальшого життя і діяльності.

Виділяють такі особливості предмету філософії: 1) предмет філософії є історично  змінним; 2) мінливим та варіативним розуміння філософією свого предмету виявляється ще й  тому, що відмінними постають історичні форми культури, людської життєдіяльності,  людської інтелектуальної активності; 3) уся історія філософії входить у окреслення її  предмету, оскільки важливого значення для людини набуває весь історичний досвід  людського самоусвідомлення; 4) філософія постає своєрідною формою збереження та  забезпечення історичної неперервності людської самоідентифікації, вона покликана тримати  весь час у полі уваги та в актуальному стані всі основні виявлення людини як людини.