Еммануїл Кант

Емануїл Кант

Кант – це той мислитель, який поставив філософії завдання визначити межі людського розуму, і працюючи над поставленою метою накреслив межі людського пізнання і нашого бачення та осмислення світу. Кант не можливо помістити у якійсь філософські школі чи підпорядковувати якісь філософські течії і якщо потрібно надати його філософії в якусь назву, то це є «критицизм» бо саме у слові «критика» знаходиться серцевина філософської революції здійсненої Кантом.

Що мається на увазі під поняттям «критицизм?» поставити під критичний огляд або так звану перевірку усе наше переконання і знання, включно з найбільш певними і «міцними» щоб можна було нарешті визначити, що є насправді базою правдивого знання. Те, що вирізнило Канта, це спосіб в який було виконано це критичне завдання.

Кант (1724 – 1804)

У 1781 р. виходить перше видання Критики чистого розуму, яка трактує проблеми моралі.

1790 р. Критика судження.

Цей професор з невеличкого міста стане одним з найважливіших мислителів історії, оскільки до своїй філософській системі подав точку зору, яка була цілком новою, що до минулого.

У першій частині свого життя Кант належить до традиційної філософії. У його формації важливу роль відігравали як Лейбніц так і англійський емпіризм зокрема Д. Юма запозичує переконання про те, що на основі лише емпіричного обсервування не можливо логічно виводити наших переконань в універсальні і необхідні закони. Однак так закон існують, і згідно Канта, визначаються наукою Ньютона: проблема, яка виникає з Кантом,  це пояснити яким чином ця наука можлива. Іншими словами, основне питання філософії Канта наступне: «Яким чином можливе наукове пізнання?»