Буття людини

“Людина є щось більше, ніж вона є”. На цю думку я натрапив читаючи книгу В.Г. Нестеренка “Вступ до філософії: Онтологія людини”. Ця думка цілком і повністю правдива, адже ми навіть осягнути не можемо те, чим ми є. Так, ми можемо сказати, “що людина – біологічний організм” чи “людина – мисляча істота”. Все це вірно, але немає пояснення, яке б повністю вичерпувало зміст поняття “людина”.

Не дивлячись на описовий характер більшості тверджень про людину, точно можна сказати одне: “людина – є”. В цьому твердженні вжито так званий квантор буття “є”. Але що ж собою являє це саме “буття”? Хайдеггер одного разу сказав: “Це щось на зразок світла; ми бачимо оточуюче за допомогою світла, але не саме світло”. За словами Арістотеля: “Буття означає те, що є, тобто множину існуючих речей, і водночас те, чому притаманне все, що є, те, що ми називаємо існуванням”.

Визначною характеристикою людського буття є наявність потреби. Це справді так, адже людина, яка нічого не потребує не те що б просто перестає бути людиною, вона перестає саме “бути”. Адже для існування потрібні певні речі, умови(фактори існування) без яких неможливе наше буття. Тобто не задовольняючи елементарних потреб, людина гине як звичайний організм. Виходить, що ключовою складовою будь-якої потреби є можливість її задовільнити. Можливе – це те, чого поки немає в дійсності, але що може бути. Можливісна складова нашого буття вміщує в собі засоби та здатності, що проявляються у праці, комунікації, творчості і тд.

Людину оточують можливості, вона буквально існує поміж них. Впродовж свого існування людина навчилась не тільки використовувати ці можливості для задоволення якихось потреб, але й навчилась використовувати можливості для створення нових можливостей. Це явище назвали абсолютною можливістю, яке в загальному означає можливість створювати нові можливості і їх реалізовувати. Зазвичай, можливість для людини – це те, що може бути в майбутньому. Саме завдяки здатності розрізняти те, що може бути і те, що є, а також завдяки здатності жити можливим людина підіймається на значну вищу еволюційну ланку в порівнянні з твариною.

Здатність людини жити можливим проявляється у можливості прогнозування. Для прикладу перенесемо свою уяву в фашистський концтабір часів Другої світової війни. Там у нелюдських умовах перебували тисячі ув’язнених, які, внаслідок травматизації та морального