Апологія Сократа
Автор: Катя Камм • Декабрь 8, 2019 • Эссе • 718 Слов (3 Страниц) • 1,042 Просмотры
Есе на тему: «Апологія Сократа».
Виконала Камм Катерина ІА-82
Сократ - великий філософ, чиї судження і донині залишаються актуальними. Його діяльність дала великий поштовх для розвитку філософії. Після Сократа не залишилася його власних творів, проте завдяки діяльності його учнів ми можемо не тільки дізнатися про життя такої великої особистості, але і зрозуміти хід його думок. В «Апології Сократа» розповідь йде від імені самого мислителя, Сократа, що дає нам можливість читати твір, як би від першої особи.
Мудрість людини - загадка для Сократа. Прославлений на всі часи мудрець не вважав себе мудрим, підставою так думати, послужило висловлювання «бога, який в Дельфах» Херефонта, який під час мандрівок запитав у оракула про мудрість Сократа, на що той відповів, що немає нікого мудріше. Сумніватися в правдивості слів у Сократа не було, адже неможливо сумніватися в словах бога. Після цих слів філософ відправився на пошуки. Він намагався дізнатися про мудрість інших і, чому ж мудрий саме він. Для цього він ходив до мудреців і розпитував їх. Мудрості в словах цих людей Сократ зовсім не бачив.
Сократ зовсім не хотів дізнатися чогось більшого в діалогах з цими людьми, все, що він хотів почути, це те, що в цьому світі, вони поки ще нічого не знають. Адже в цьому і була мудрість. Сам Сократ так говорив, тому бог і вважав його мудрим, бо знання Сократа полягає в тому, що він усвідомлює, що нічого не знає. А не знає Сократ не тому, що він безграмотний, ні, якраз таки ця людина була одним з найрозумніших людей, а тому, що він настільки розумний, щоб зрозуміти, що знання людини не варто нічого. Все своє життя Сократ був в пошуках мудрості в людях, і чим далі жив, тим більше переконувався, що людська мудрість нічого не варта, в порівнянні з мудрістю богів.
Перебуваючи в своїх пошуках, Сократ знайшов чимало ворогів. Втім, в цьому навіть не могло бути сумнівів, адже для деяких особистостей, чиє почуття власної гідності було повалене аргументами Сократа, нічого не залишалася, як обмовити його. Ці звинувачення накопичувалися, і чим далі, тим більше людей переходило на сторону ворогів Сократа. У їх числі були навіть ті люди, які не чули промов мудреця і не вникали в його думки і судження. Вони просто приєднувалися до маси.
Найбільш поширювальним звинуваченням в сторону Сократа було: «Сократ переступає закон, марно випробовуючи те, що під землею, і те, що в небесах, видаючи брехню за правду і інших, навчаючи того ж». Це звинувачення абсурдно і безглуздо, так як люди слухають мови Сократа знали про те, що він почитав богів і анітрохи не оскаржував їх існування. Так само Сократ ніколи не примушував до знань інших, люди приходили слухати його були там лише з власної волі.
...