Сократ

Як я розумію вислів Сократа: "Досконалою з-поміж людей можна вважати ту людину, яка прагне до досконалості; щасливою людиною можна вважати того, хто усвідомлює, що вже досягнув своєї цілі"

Сенс життя та його пошуки завжди були предметом філософських суперечок. І це не дивно, адже людина здавна намагається здобути щастя, досягнути досконалості. Чому для нас настільки важливі ці поняття?

Людське життя, на жаль, досить коротке. Більш того, Булгаков недаремно називає людину «раптово смертною». Ми ніколи не можемо бути певні в завтрашньому дні на всі сто. Саме тому кожен ганяється за миттєвим щастям. Для більшості поняття швидкості вже є самим щастям.

Як на мене, подібний підхід є неправильним. Я повністю погоджуюся з думкою Сократа про те, що лише в пошуках самого щастя криється цей концепт, а досконалість захована в прагненні людини до досконалості. Замислімося на мить, що трапиться з людиною, котра вже отримала щастя. Така особа опиняється перед постановкою нової цілі, адже вже досягнуті вершини її більше не задовольняють. Недаремно в культурі сходу побажання здійснення всіх мрій вважається страшним прокляттям. І це зрозуміло: хіба може людина бути щасливою, коли їй нізвідки черпати натхнення для  продовження існування.

Людина повинна існувати в динаміці. Лише постійний ріст та вдосконалення роблять її людиною. Статичне здобуття всіх вершин неминуче призведе до деградації роду людського. Як аналогію для цього пояснення наведу всім відомий факт. У християнській церкві існує обряд канонізації, коли людина зараховується до рангу святих. Цей обряд ніколи не проводиться за життя особи, адже, ставши святим, людина може скотитися на саме дно існування.

Декому важко зрозуміти, як можна відчувати щастя, коли ти просто прагнеш його. Більше того, хіба можна бути досконалим, просто прагнучи до досконалості. Проте варто зрозуміти, що людина повинна завжди ставити собі нові пріоритети, завжди вимагати від себе ще більшого. Лише таким чином можна говорити про те, що наш вид еволюціонує, а не просто населяє планету. Людина без подібних цілей швидко перетворюється на частину сірого планктону, котрий завжди скаржиться та звалює провини на інших. Той, хто, здавалося б, досягнув досконалості, перестає таким бути уже за кілька днів, оскільки будь-який вид діяльності завжди поповнюється новими знаннями, без знання яких не можна говорити навіть про імовірну досконалість.