Соціальний захист громадян

1.1

Соціальний захист громадян - це система правових норм, державних пільг і гарантій, що забезпечують реалізацію найважливіших прав і свобод, ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Теоретичне обґрунтування необхідності соціальної допомоги та захисту громадян було розроблено практично у всіх країнах в кінці XIX – початку XX століття, в період інтенсивного процесу індустріалізації та збільшення чисельності найманих працівників. Це збільшення призводить до зміни вікової структури працездатного населення: доля літніх людей, які потребують соціальної допомоги та соціального захисту, постійно збільшується в його складі.

У багатьох країнах соціальне забезпечення змінило свої функції, форми і схеми фінансування, але мета залишилася незмінною – поліпшення життя людей.

Вперше термін «соціальне забезпечення» з'явився в США і поступово став поширюватися у всіх західних країнах. Воно було покликане, щоб позначити систему заходів, що захищають будь-якого громадянина від економічної та соціальної деградації, викликаної безробіттям, хворобою, народженням дитини, професійним захворюванням, виробничою травмою, старістю, втратою годувальника. Сторонами, які беруть участь у фінансуванні соціального захисту, є:

1. працездатний громадянин, потенційний одержувач пенсії, допомоги;

2. роботодавець;

3.держава.

Але в країнах пострадянського простору досі діє соціальний захист, де основним суб'єктом фінансових ресурсів є держава. Але ця система буде і далі реформуватися відповідно до економічної незалежності країн, у тому числі і України.

Це саме та схема, яку ми отримали від колишнього СРСР, але вона буде реформована. Основні етапи його розвитку вже є наміченими.

Перспективи розвитку системи соціального захисту, орієнтовані на XXI століття, визначені концепцією соціальної підтримки населення України, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року; посланням президента України Верховній Раді України; указами президента України "Про основні напрями соціальної політики на 1997 — 2000 роки" від 18 жовтня 1997 року; "Про основні напрями реформи пенсійного забезпечення в Україні" від 13 квітня 1998 року. У цих найважливіших документах була розроблена масштабна, комплексна державна програма розвитку соціального забезпечення. У нашій країні така програма створюється вперше. Вона покликана кардинально змінити систему соціального захисту населення.

У стислі терміни планується створити основні правові та організаційні умови для переходу до змішаної пенсійної системи, яка буде трирівневою. Вона буде включати в себе:

- суттєво реформовану державну систему;

- обов'язкові накопичення населення в пенсійних фондах;

-  добровільні пенсійні накопичення населення.

У будь-якій промислово розвиненій цивілізованій державі, де існують ринкові відносини, соціальне забезпечення займає важливе місце в системі гарантій реалізації прав і свобод громадян.

Стаття 46 Конституції встановлює право громадян на соціальний захист. Вона гарантується і забезпечується загальнодержавним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел фінансування. Універсальним методом фінансування соціального захисту є соціальне страхування працівників.

Таким чином, можна стверджувати, що в Україні створені необхідні економічні та правові передумови для розвитку такої важливої галузі права, як право соціального забезпечення. Законодавче регулювання у сфері соціальної підтримки почалося з перших днів становлення незалежної держави України. 5 листопада 1991 року був прийнятий закон України "Про пенсійне забезпечення", що поклало початок формуванню національної пенсійної системи.

Ідея нової інтегрованої галузі права соціального забезпечення, як певної системи правових норм,  виникла в ході активних наукових дискусій вчених-правознавців та економістів у середині 50-их років. Саме тоді в колишньому СРСР були розроблені і прийняті основоположні законодавчі акти, що поклали початок створенню єдиної державної системи соціального забезпечення.