Психологічні чинники самотності людини

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Психологічні чинники самотності людини»

ЗМІСТ

ВСТУП        3

І РОЗДІЛ:Самотність як психологічна проблема        6

1.1 Психологія самотності та проблеми адаптації особистості        6

1.1.        Основні підходи до психологічного аналізу самотності        8

Психологічні уявлення про самотність.        8

1.2.        Самотність як психічний феномен. Визначення самотності: основні підходи, типи та споріднені поняття        11

ІІ РОЗДІЛ: Специфіка переживання самотності у підлітковому віці        18

2.1.  Психологічні та поведінкові особливості переживання самотності у літньому віці        18

2.2.  Особливості переживання самотності підлітками        20

ІІІ РОЗДІЛ: Питання виміру самотності та шляхи вирішення даної пролеми        26

3.1. Вимір ступеня самотності        26

3.2. Стратегії подолання самотності        28

ВИСНОВОК        31

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ        32

ВСТУП

Почуватися самотнім можна і в натовпі, і на роботі, і в сім'ї, і навіть наодинці з коханим.  Це почуття залежить немає від оточення, немає кількості друзів чи недругів, а, передусім від структури особистості.  Різні оцінки самотності найлегше проілюструвати на прикладі так званих інтроверта та екстраверта.

 Коли людина шукає зовсім не те, чого їй не вистачає, намагається заповнити в житті зовсім не ту нішу - не дивно, що її пошуки не дають бажаного результату.  І почуття самотності стає ще сильнішим.  А всього потрібно - піти вірним шляхом і знайти адекватні способи вирішення 'проблеми самотності'.  Скажімо, якщо у вас тактильний голод - можна, наприклад, влаштуватися в гурток танців або пройти курси масажу (де курсанти практично обов'язково практикуються один на одному).  Почуття безпеки можна придбати, встановивши надійні двері та решітки на вікна, а ще краще – завести собаку.  Якщо вам не вистачає яскравих, сильних переживань - можливо, просто потрібно частіше ходити в театр або кіно (не дивитися відеокасету або спектакль по телевізору, а спостерігати за дією саме разом з іншими - так ваші переживання стануть ще яскравішими).  Але це лише зразкові рекомендації: кожен окремий випадок треба розбирати докладніше.

Досвіду переживання самотності присвячено чимало робіт та досліджень.  У сучасному житті ми стикаємося з переживанням ізоляції у дуже різноманітних видах, починаючи від психологічної ізоляції, яку може переживати член групи, що сприймається як «біла ворона», завершуючи фізичною ізоляцією.  За такої форми людина може бути замкнена вимушено і добровільно, в одиночній камері або далеко від цивілізації, ведучи пустельницький спосіб життя.

Сприятливе психологічне середовище відіграє велику роль у розкритті потенціалу підлітка з високим інтелектом.  Гостра емоційна сензитивність, особистісне неблагополуччя і труднощі в психологічній адаптації до дійсності, що постійно змінюється - все це може стати перешкодою в реалізації їх можливостей.  У галузі психології зібрано достатньо інформації про пізнавальну сферу, соціальну сферу взаємодії, особливості соціалізації, картини світу, ідентичність та особистісність таких дітей.  Тим часом, емпіричних даних щодо суб'єктивного переживання самотності і того, як це може проявлятися на соматичному рівні та нервово-психічній напрузі, зібрано недостатньо.

 Об'єктом дослідження є підлітки з високим інтелектом у віці 13-14 років.  Предмет дослідження – особливості переживання самотності, рівень нервово-психічної напруги, мотиви, тимчасова перспектива, компоненти та самооцінка ідентичності підлітків із високим інтелектом.

 Мета дослідження полягає у вивченні особливостей переживання самотності на різних рівнях нервово-психічної напруги у рамках підліткової кризи серед юнаків та дівчат з високим інтелектом.

Актуальність справжньої роботи зумовлена ​​практичною потребою вивчення соціальної позиції молодих людей і людей репродуктивного віку, їх ціннісно-смислових орієнтацій, емоційних станів та відносин у сьогоднішній соціокультурній ситуації.  Дослідження видів стану самотності, що має як негативну так і позитивну спрямованість дозволяє зробити крок до подолання існуючого протиріччя у розумінні ролі та місця самотності у психічному житті людини.