Основи штучного інтелекту

Основи штучного інтелекту

У століття глобального розвитку технологій, штучний інтелект посідає передове місце серед науково-дослідницької діяльності. Це лідерство є цілком виправданим з огляду на його поточні та потенційні можливості в багатьох сферах життя: починаючи від побутової допомоги та закінчуючи високопродуктивними дослідженнями, яких людині було б практично не досягти. Він став невід’ємною частиною сучасного людського життя, та продовжує укорінюватись, потрохи роблячи нас залежними від нього. Багато сервісів, такі як “Google”, “Yandex” та інші інформаційні гіганти - користуються ним для підвищення комфорту користувача та полегшення й пришвидшення роботи, як приклад - розпізнавання схожих зображень.

Можливо, машинний розум лише створений і навчений людиною сприймати зовнішню інформацію масив коду, який здатний інтерпретувати її, роблячи властиві людині розумові висновки, імітуючи(!) розум людини. Звичайно зараз він не може стояти на рівні з людиною, але за належної обчислювальної потужності, так званий штучний інтелект буде цілком свідомим і людиноподібним, адже ми самі своєрідний набір даних із маловивченим та практично бездоганним головним процесором - мозком. То може його перевага над людським розумом лише питання часу?

Наразі машинний інтелект - це дитина. І як кожна дитина він переживає послідовні стадії розвитку, щоб стати розумним дорослим. Що більше інформації в процесі свого життя вона прийме й опрацює, то більше уявлення про життя отримає в майбутньому. Але на жаль, навіть за сучасних технологій неможливо забезпечити його тією обчислювальною потужністю, за якої він зможе перейти до більш розвиненої стадії розвитку. Він потребує неймовірної продуктивності для елементарних завдань, як підняття предмета чи подібних. У той час як мозок людини робить швидкі висновки за майже нульових навантажень. Чим відрізняється людський інтелект від штучного, так це набагато більшою продуктивністю і кількістю нейронів, тим паче які є лиш пародією, але, думаю в майбутньому ШІ буде цілком здатний зрівнятися і перевершити розум людини. Та чи здатен він на емоційний інтелект? Емпатію? Співчуття? Я вважаю, що в цьому полягає його потенційна небезпека для людства. І саме тому багато вчених побоюються його, паралельно займаючись дослідженнями "Вимикача" ШІ, на випадок, якщо він стане загрозою. А без емпатії та етики, яка властива людям, ці побоювання цілком виправдані. Та й коли вчені нарешті розроблять сильний ШІ, він зможе себе модернізувати, що може обернутися непередбачуваними подіями. Особливо враховуючи те, що багато держав одразу забажають мати можливість використовувати його як зброю, безперечно.

Та через те, що ШІ потрібно буде приймати важливі рішення, створилася деяка невизначеність майбутнього співжиття людства з ним. Через те що людина за своєю суттю завжди приймає розпливчасті моральні рішення, машина не може так само спародіювати процес прийняття рішення. Машинний інтелект розрахований на виконання певних функцій, з певними, чіткими правилами, що не може нормально співіснувати з неоднозначністю людини. Я вважаю при багатьох моральних виборах, для ШІ буде важно прийняти правильне вирішення проблеми, особливо якщо стикнуться кілька суперечливих речей. Хоча, людині також тяжко прийняти рішення. І про яке опанування емоцій машиною може йти мова, якщо ми самі не зовсім розібрались у природі емоцій? Та взагалі, що з того що робить нас людьми ми вивчили настільки, щоб вчити цьому комп’ютер?

Але, з усім по черзі. Будь-яка інформація в інтернеті, починаючи від статей до спілкування користувачів, хоч і зашифрована, та все ж існує серед баз даних. Щоб штучний розум навчався – треба дуже багато інформації, на відміну від людського мозку який може навчитись чомусь при невеликих потребах. Тому, вчені підготовлюють йому великі обсяги знань для сприйняття в самій програмі, чи дають інформаційну базу яку можна легко поповнювати та модифікувати. Якщо дати ШІ багато прикладів фото жінок на чоловіків – його нейрони почнуть навчатися, шукати прикмети по яким можна ідентифікувати стать. І вже через деякий час, нейронна мережа зможе майже достовірно їх визначити. Як нещодавно нейромережу навчили навіть розрізняти неясний почерк лікарів. Прямо як дитина, яку навчають алфавіту та його написання. Але нейромережа лише частина штучного інтелекту, яка визначає закономірності інформації та вирішує певний клас задач. ШІ повинен мати думку, логічну послідовність подій та раціональне мислення. Цьому цього навчають продукційними моделями для розуміння «Причини та наслідку», мережевими для освідомлення суті зовнішньої інформації, фреймовими для сприйняття її в цілісній структурі, та багатьма іншими різновидами моделей представлення знань.