Философия«штучний інтелект»

Сьогодні термін «штучний інтелект» широко використовується для опису складних завдань, які раніше могла виконувати лише людина, а тому для більшості людей це звучить, як щось фантастичне. «Штучний інтелект» є досить молодою галуззю досліджень, яка була започаткована у XX столітті. Його виникнення ставить перед людиною нові питання, відповіді на які науковці шукають і до тепер.

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Зміни, що відбуваються у розвитку суспільства протягом другої половини ХХ – початку ХХІ ст., мали дещо стрибкоподібний підхід. Особливо, коли ми говоримо про створення і використання штучного інтелекту. З початку появи перших інтелектуальних машин цей процес виявився затратним і неефективним: проста обчислювальна машина потребувала великої площі, кондиціонування тощо – сьогодні це вміщається у так званий калькулятор, або функції його вміщуються у відповідних гаджетах повсякденного користування. Але, незважаючи на це, саме розвиток інформаційних технологій як галузі визначив майбутнє суспільства. Завдяки йому суспільство увійшло в нову епоху свого існування – інформаційну. Ця галузь сьогодні є основою і визначає економічний розвиток, що спричинило еволюцію людини, який у своєму розвитку став залежним від розвитку наукоємних технологій. Адже завдяки сучасним технологіям, що стрімко розвиваються, змінюються процеси пізнання, а відповідно і буття людини, комунікація набуває нових форм тощо. Поряд з цими змінами змінюється і сама освіта, а точніше процес отримання знань, у рамках цього порушуються питання мобільності, ефективності, часу, простору тощо.

Якщо розглянути на початковому етапі становлення інформаційних технологій і порівняти їх з сучасністю – можна помітити, що в сучасному світі панують переважно технології, вони визначають місце людини в соціальній структурі суспільстві, а держави – в економічній системі. Вищевикладене засвідчує, що наукові технології стали причиною створення штучного інтелекту і повномасштабне впровадження його в повсякденне життя людини. Тобто сучасна система освіти повинна відповідати запитам, що змушує використовувати штучний інтелект в освіті.

Першим, хто почав говорити про штучний інтелект був професор Джон Маккарті, який у 1956 році визначив «як науку про створення розумних машин та розумних комп’ютерних програм», таким чином заклав основи вивчення штучного інтелекту. Тобто у цей період почали говорити про науку, предметом вивчення якої став штучний інтелект як феном біотехнологічного процесу. Однак, зауважимо, що питаннями штучного інтелекту цікавилися і до 1956 року Наприклад, А. Тюрінг, вивчаючи емоційну складову штучного інтелекту провів перший тест перевірки системи на інтелектуальність погодився з висновком англійського дослідника Дж. Джефферсона, який відмітив, що у машини відсутнє емоційне відчуття .Штучний інтелект з позиції медичної психології розглядав Ф. Макдональд.  У 1968 році, один з найавторитетніших дослідників штучного інтелекту Марвін Мінський запропонував наступне бачення цього феномену: «штучний інтелект – наука про машини для вирішення задач, які вимагають застосування людського інтелекту». Проблемі штучного інтелекту присвячено чимало праць не лише у сфері філософії, а й політики, економіки тощо. Серед основних праць відзначимо напрацювання Ф. Фукуями, який, досліджуючи окремі аспекти штучного інтелекту, зосередив свою увагу на швидких темпах розвитку та впровадження цього феномену в усі сфери людського буття. Дослідник намагається продемонструвати владу штучного інтелекту над людиною, доводить, що штучний інтелект є однією з характеристик інформаційного суспільства. Цікавими і вагомими є напрацювання М. Ажажа, Р. Андрюкайтене, В. Воронкової та О. Кивлюк, які зробили акцент на формуванні цифрової освіти сталого розвитку. Цінними у запропонованому дослідженні є напрацювання: В. Карпенка, який аналізує проблеми гіпотетичної взаємодії носіїв універсального штучного інтелекту та суспільства на основі домінуючих у сучасній філософії світоглядно-методологічних позицій А. Погореленко – розглянула перспективи розвитку штучного інтелекту та застосування його в усіх сферах людського буття, зосередившись саме на міжнародних відносинах