Еріх Фромм "Мистецтво любові"

Еріх Фромм «Мистецтво любові»

«Мистецтво любові» - одна з найпопулярніших книг соціального психолога, філософа та одного з засновників неофрейдизму та фрейдо-марксизму Еріха Фромма. Вона була опублікована в Нью-Йорку у 1956 році. В своїй роботі Фром критикує ставлення людей до любові. Для більшості людей проблема любові полягає в тому, щоб бути коханим, а не у власній здатності любити. Він засуджує тих, хто ігнорує свої власні недоліки та вбачає проблеми лише в своїх партнерах, звинувачуючи тих у невдачах у стосунках. Автор в своїй книзі вчить тому, як змістити перспективи на власну здатність любити, на мистецтво любити. В основу роботи покладено думку про те, що любов вимагає знань та активних зусиль.

Побачивши назву «Мистецтво любові», у мене склалось враження, що автор в цій книзі розкриє основну суть поняття «любов», та як правильно любити. Проте, насправді, книга виявилась набагато глибшою та складнішою. Вона містить багато цікавих ідей. На початку книги Фромм стверджує, що любов – це мистецтво, і що люди просто до неї ставляться: «Люди гадають, що любити – це просто, а от знайти правильний об’єкт для своєї любові, чи досягти того, щоб любили тебе – складно». Також він розглядає сучасну любов, як вибір підходящого товару: «Сучасна людина почувається щасливою, коли захоплено споглядає вітрини та купує все, що може собі дозволити - за готівку або ж на виплат. Так само людина сприймає й інших. Приваблива дівчина для чоловіка або привабливий чоловік для жінки - це предмет бажань, який вони прагнуть отримати. «Привабливий» зазвичай означає гарний набір популярних рис, які шукають на ринку особистостей.» Звучить досить цинічно, проте я згодна з його думкою. Обираючи собі пару ми, в більшості, «зважуємо всі «за» і «проти»», придивляємося до людини, а потім вирішуємо, чи підходить вона нам в якості партнера. За поглядом автора, любові треба вчитися так само, як і будь-якому іншому виду мистецтва. Любов – це плід зусиль і знань людини. Фромм також пише, що сучасна культура визнаєає гідними витрати сил на навчання тільки тим речам, за допомогою яких можна зоробити гроші чи набути престижу або слави. Любов же приносить користь тільки душі, але марна в реальному світі, і не принесе ніякої користі: «в нашому суспільстві люди так рідко намагаються опанувати це мистецтво, попри ïхнi очевидні невдачі: незважаючи на глибоке прагнення кохати, ми визнаємо будь-що iнше за набагато важливіше, ніж любов, успіх, престиж, гроші, владу. Майже всю енергію ми витрачаємо на те, щоб навчитися досягати цієї мети, а на те, щоб навчитися любові, не залишається нічого». Деякі навіть не замислюються над тим, що, для того щоб любили тебе, потрібно прикласти якихось старань, і більше того, що любов до когось – це більше щастя, ніж усвідомлення того, що тебе кохають. Люди також постійно плутають момент закоханості зі станом перебування в любові: «коли йдеться про любов, тут немає чого вчитися, ґрунтується на змішуванні початкового досвіду «поринання» в кохання i тривалого перебування у стані закоханості». Раптове почуття, що часто поєднується із сексуальним потягом здається справжньою любов’ю. Люди цього не усвідомлюють, проте ця палка, раптова одержимість свідчить про те, наскільки самотніми вони були до цього. Цей тип «любові» триває недовго, і пара, пізнаючи одне одного, розчаровуються, а відчуття нудьги знищує початковий запал. Фромм виділяє п'ять елементів, властивому кожному виду любові. Це давання, турбота, відповідальність, повага і знання. Здатність любові давати припускає досягнення «високого рівня продуктивної орієнтації», у якій людина переборює нарцисівське бажання експлуатувати інших. Автор також стверджує, що не люблячи всіх людей загалом, навчитись відчувати любов до окремих людей - будь то мати, батько, друг чи кохана людина – неможливо. Так само, як і неможлива любов без любові до себе. Еріх Фром говорить про це «навчіться любити самого себе». Потрібно навчитись любити й цінувати самого себе, так само, як ви любите й цінуєте інших людей. Ще одними важливими принципами любові є повага, давання, відповідальність і турбота. Поважати – значить усвідомлювати людину як особистість, не обмежуючи її і не нав'язуючи своїх цінностей. «Давати – більш радісно, ніж брати, не тому, що це позбавлення, а тому, що в цьому акті давання виявляється вираження життєздатності» - пише автор. Бути відповідальним значить бути готовим “відповідати”. Любляча людина відчуває відповідальність за своїх близьких так само, як за самого себе. Піклуватися – значить проявляти турботу до людини, яку ви любите. «Любов – це активна зацікавленість у житті і розвитку того, що ми любимо».