Сучасний стан оволодiння правопимними нормами учнями 5-их класiв на засадах компетентнiсного пiдходу

Високий державний статус української мови, її значущість і потреба в повноцінному оволодінні вимагають постійного розвитку теорій і методик навчання мови з метою комплексного і системного розв'язання проблем навчання, виховання, розвитку, формування цінностей і світоглядних орієнтирів.

Компетентнісний підхід до навчання мови визнано одним із найефективніших інструментів вирішення стратегічних завдань мовної освіти на сучасному етапі розвитку суспільства. Розробка та впровадження компетентнісного підходу суттєво стимулювала розвиток іншомовної освіти в Україні та створила нові перспективи для практичного використання її результатів.

Ефективна реалізація компетентнісного підходу вимагає розуміння його сутності, що ґрунтується на розмежуванні понять «компетенція» і «володіння».

Компетенція - це рівень знань, умінь і навичок, необхідний суспільству в певній сфері людської діяльності, тоді як компетентність - це загальна компетентність особистості, набута в процесі навчання, що включає знання, уміння, навички, досвід, цінності, почуття і ставлення.

Таким чином, компетентність не обмежується сферами знань, умінь і навичок, а формується на основі особистого досвіду навчання, набуття, використання та застосування цих знань, умінь і навичок.

Компетентнісний підхід враховує, що рівень орфографічної грамотності учня об'єктивно залежить від культурних, загальних, інтелектуальних і важливих індивідуальних особливостей учня, таких як мовленнєвий розвиток, розуміння прочитаного і словниковий запас.

Для того, щоб учні могли успішно здійснювати мовленнєву діяльність для досягнення своїх життєвих цілей, їм необхідно оволодіти комунікативною компетенцією, яка є метою і кінцевою метою вивчення мови і включає мовну компетенцію, мовленнєву компетенцію, соціокультурну компетенцію та діяльнісну (стратегічну) компетенцію.

Мовна компетенція включає такі елементи, як пряма мова, лексика, морфологія, синтаксис і орфографія.

На відміну від традиційного розвитку орфографічної та пунктуаційної компетентності, при формуванні орфографічної компетентності необхідно враховувати раніше згадані особистісні чинники. Це передбачає актуалізацію питання про взаємодію мови і культури (матеріальної і нематеріальної), закодованої в тексті, зміст мовленнєвої діяльності, співвідношення між специфічними лінгвістичними знаннями, що забезпечують предмет, і фоновими нелінгвістичними знаннями, співвідношення між чотирма видами мовленнєвої діяльності (аудіюванням, говорінням, читанням, письмом тощо), у тому числі їх взаємопов'язане оволодіння.

Основний напрям компетентнісного підходу до формування орфографічної грамотності учнів закладено у зміст навчання мови через соціокультурну змістову лінію. Вона ґрунтується на соціальних, пізнавальних і культурних функціях мови, відображає взаємозалежність «людина-суспільство-мова-знання-культура» і передбачає вивчення мови в контексті приватного і суспільного життя, накопичених у ній знань, культури, яку вона створює і відображає, її зв'язок з культурними надбаннями народів світу.

Соціокультурна змістова лінія включає інформацію, яка одночасно розкриває самобутність і універсальність особистості, суспільства, людської спільноти, України та українського народу. Вона включає матеріали про основні світоглядні позиції, ідеали, мораль, етику, естетичні уподобання, особливості духовності, історію, географію, екологію, матеріальну і духовну культуру.

Соціокультурну проблематику в підручниках «Українська мова» для 5, 6 і 7 класів ЗНЗ з навчанням російською мовою авторів Н. В. Бондаренко й А. В. Ярмолюк [38] представлено, зокрема, такими темами:

5 клас «Звичаї давніх слов’ян», «За що київського князя Ярослава назвали Мудрим», «Діти Ярослава Мудрого», «Діло майстра величає», «Школа – святиня і надія народу», «Природні багатства України», «Цікаве про природу»; «Хай б’ється завжди зелене серце природи», «Птахи України», «Ти завжди відповідальний за тих, кого приручив», «Звідки ми дізнаємося про новини у світі», «Світ цікавий і розмаїтий», «Спорт у нашому житті», «Біографія звичних речей. Конверт. Дзвінок. Авторучка. Ґудзики». «Транспорт у минулому і сьогодні», «Збудуймо храм!» «Як живеться скупому серед людей», «Чужим добром не забагатієш», «Світ не без добрих людей», «Загадки блискавки», «Кольорові дощі», «Всі люди – брати і сестри», «Квіти України», «Добро твориться просто – ні за так», «Іноземці про Україну», «Правда яскравіша за сонце», «Де взяти кольорів стобарвних і живих для трав і квітів весняних?», «Сучасне телебачення», «Робота в космосі», «Диво оживлення малюнків (анімація)», «Картини Катерини Білокур», «Мистецтво гончарів», «Ким бути і ким не бути», «Як будують кораблі», «Про запорожців», «Яке воно було, те лисенятко?», «Дружби дружбою шукають», «Що мене здивувало в зоопарку», «Веснонько любая, часу не гай», «Чим приваблюють дороги», «Почому ківш лиха», «Картини Миколи Пимоненка», «Осанна дереву», «Все добре переймай, а зла уникай», «Чому я займаюсь ранковою зарядкою», «Чому люди різних професій не можуть обійтися один без одного», «Краса лебедина», «До побачення, ластівочки!», «Україна – морська держава», «Покинуте гніздо», «Перший трамвай», «Чому Місяць – скибочкою?», «Яку людину вважають вихованою» та ін.