Принцип гри в музичній культурі, музичній творчості та мистецтві

ПРИНЦИП ГРИ В МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ, МУЗИЧНІЙ ТВОРЧОСТІ, МУЗИЧНОМУ МИСТЕЦТВІ

ХХ століття оголив глибокий зв'язок гри та культури. У роботах Х. Ортеги-і-Гассета, Й. Гейнзінги та ін. намітився перехід від біологічних, індивідуально-психологічних підходів до аналізу гри до соціологічних й культурологічних. Вони пов’язують гру з суспільним розумом, з культурою в цілому. З культурою як системою ігор. З культурою, що організована «за правилами гри» у вигляді сукупності сюжетів, сценаріїв, ролей, норм, цінностей, символів та ін., що постійно розвиваються з ідеєю створення універсальної мови культури, системи символів культури, єдиних для всіх і, що дозволяють черех ці знаки культури виражати будь-яку ідею, зміст релігії, філософії, музики, живопису та ін. – свого роду універсальної методології.

Гра пронизує всі сфери людської діяльності, будучи відображенням культури, вона старша за культуру. Культура починається не як гра і не з гри, а у самій грі. Це «поза розумне заняття» у самому широкому сенсі як явище культури володіє здатністю до відтворення різноманітних смислових ситуацій людської діяльності. На відміну від всіх видів діяльності, що пов’язані з виконанням певних цілей, у ігровій діяльності початкова життєва активність проявляється невимушено, безцільно, вільно. Вона виникає не від необхідності досягнення результатів і не є вимушеною дією. Це добровільний прояв сил, порив, котрий не передбачений заздалегідь. Гра як категорія може розглядатися у якості одного з найфундаментальніших життєвих елементів. Гра протиставляється повсякденності утилітаризму.

Сумісна гра носить у більшій мірі антитетичний (протилежний) характер. Часто вона розігрується між двома сторонами, однак це не обов’язково. Танець, хода, вистава можуть обходитися без цього. Антитетичне саме по собі не означає «змагальне» чи «суперечне». Антифоннйи спів, розділений на дві частини хор, менует, партії чи голоси у музичному ансамблі важливі з точки зору концепції гри, коли віднімають один у одного певний трофей, все це приклади антитетичних ігор, котрі зовсім не повинні бути повністю змагальними, хоча елемент змагання часто там присутній. Часто діяльність, котра вже сама по собі означає закінчену гру, наприклад музична чи сценічна вистава, у свою чергу перетворюється у предмет змагання, через те, що процес підготовки і виконання протікають у суперництві за нагороду, котра присуджується, подібно до того як це відбувалося з грецькою драмою.

Мистецтво має з грою важливу загальну рису – умовність, «штучність», що не виключає його значної суспільної ролі. Це відображається, на думку Й. Гейзінга, елемент гри настільки невіддільний, і будь-яка форма поетичного здається настільки пов’язаної зі структурою гри, що їх внутрішнє взаємопроникнення слідувало б назвати майже нерозривними, а терміни гра і поезія при такому взаємозв’язку виявилися б під загрозою втратити самостійність значення, що їх приписуються.

Багатозначність значень і смислів слова «гра» у системі мистецтв представлена у музиці (гра на інструменті) і театрі (акторська гра). Як зазначає Й. Гайзінга, музика тісно пов'язана з грою і не випадково у ряді мов виконання на музичних інструментах зветься грою. Й. Гайзінга говорить про збіг «гри» і «виконання» музики, але це не означає прямої подібності цих явищ, що усвідомлювалася в далекій давнині та не перестає бути актуальним донині. Навіть слово «інтерпретатор», хоча і вдаліше, «але не до кінця. інтерпретація - роз'яснення змісту об'єктивно вже сущого. Інтерпретатор - це музикант, в більшій чи меншій мірі осягає сенс вже створеного».

У диспозиції, що складається у сфері «гри на інструменті», дві складові - «гра» та «інструмент». Наявність заздалегідь створеного тексту музичного твору - не обов'язковий і, тим більше, не первинний момент в мистецтві музики. Він стає істотним лише з часу появи «композиторської», так званої «опусної» музики, перші зразки якої в Європі відносяться до епохи Ars Nova. Поєднання в одній особі музиканта, котрий «грає» і «робить» було багатотисячолітним правилом, відгомони якого виявлялися і далі в мистецтві імпровізації.