Анотація твору «Пролісок» Георгія Іларіоновича Майбороди із циклу «Вісім хорових прелюдів» а cappella на слова В. Сосюри

  Харківський національний університет мистецтв ім. І.П.  Котляревського Кафедра хорового та оперно-симфонічного диригування               

Анотація твору

«Пролісок»

Георгія Іларіоновича Майбороди

із циклу  «Вісім хорових прелюдів» а cappella на слова В. Сосюри.

                      Виконала  студентка 1 курсу  

                                           Виконавсько-музичного факультету                                              кафедри хорового та оперно-симфонічного                                                               диригування

                                         Біркіна Катерина                                                                                                      Клас викладача:

                                Яструб Олени Миколаївни

                                                                              Харків 2024

І. Історико-стилістичний аналіз

Георгій Іларіонович Майборода (1913-1992) - родянський, український композитор, диригент, педагог.

      Георгій Майборода народився 18 листопада   1913 року на хуторі Пелеховщина у селянській родині.

У дитинстві захоплювався грою на народних інструментах. Після закінчення Кременчуцького індустріального технікуму 1932 року виїхав на Дніпробуд, де протягом кількох років брав участь у музичній самодіяльності, співав у капелі «Дніпробуд». Там виникли перші спроби самостійної творчості.

У 1936 році закінчив Київське музичне училище (нині Київський інститут музики імені Глієра );

1941  — Київську консерваторію ім. П. Чайковського (нині Національна музична академія України імені П. І. Чайковського ) за класом композиції Л. Н. Ревуцького;

У 1949 р.  — аспірантуру консерваторії.

      Закінчення консерваторії збіглося з початком Великої Великої Вітчизняної війни. Молодий композитор зі зброєю в руках захищав Батьківщину і лише після перемоги зміг повернутись до творчості. З 1945 до 1948 року Майборода — аспірант, а пізніше викладач Київської консерваторії.

У своїй творчості тяжів до героїко-патріотичної теми. Автор опер "Мілана" (1957), "Арсенал" (1960), "Тарас Шевченко" (1964), "Ярослав Мудрий" (соч. 1973), 2 симфоній (1940 та 1952). Ще у студентські роки їм було написано симфонічну поему «Лілея», присвячену 125-річчю від дня народження Т. Шевченка. Також в його творчість входили: концерт для голосу з оркестром (1969), вокально-симфонічні твори, хори, романси, пісні та ін.

 Характеристика вокально-хорової творчості.

      Георгій Майборода -  відомий своїми композиціями для хору та сольного виконання. Його твори відзначаються глибоким почуттям національної ідентичності та високою майстерністю композиторського мистецтва. Він створив безліч хорових творів для різних складів - від маленьких ансамблів до великих хорів. Його музика часто відзначається яскравим мелодизмом, вишуканим гармонійним складом та різноманітністю вокальних технік.

     Музика Майбороди часто відображає українську народну культуру та традиції. Він чудово поєднує у своїх творах народні мелодії з сучасними композиторськими техніками, створюючи неповторний характер української музики.

      В творчому доробку композитора значна кількість хорових та вокальних творів різних жанрів. Такі твори як :

• “До молитви"
• "Будьте здорові": для великих хорових ансамблів;
• "Колядки": Майборода також написав численні колядки та щедрівки для хорів, які часто виконуються під час різдвяних святкувань;
• "Думи мої, думи" (на вірші Тараса Шевченка)
• "Співом заспівайте"
• "Доля матері"

       Важливе місце у творчості Г. Майбороди посідають «Вісім хорових прелюдів» а капела на слова В. Сосюри. До його віршів композитор звертався неодноразово переважно в жанрі романсу, бо знаходив тут співзвучну власним почуттям тему високого громадянського обов’язку, тонкий психологізм. Цими ж рисами позначені твори, відібрані для прелюдів. На думку Ю. Філатова, «Основна їх тема — роздуми про життя, призначення особи, думки й почуття, викликані спогадами про молоді роки» (1975: с. 6). Душевний стан героя відтінюють картини рідної природи. Цикл прелюдів вирізняється чіткістю і стрункістю архітектоніки. Вірші розташовуються за принципом контрастних зіставлень. Перші («Пролісок» і «Ще серпень лиш прийшов») — експозиція двох образно-емоційних сфер, кожна з яких надалі має свою лінію розвитку. Кульмінацію створюють п’ятий і шостий прелюди («Люблю я море» і «Кленовий лист»). Два наступних хори нагадують дзеркальну репризу: після сумовитого «Кленового листа» звучить елегійна мініатюра «Оддзвеніли коси». Останній прелюд («Вітер кучерявий») — кода циклу. Він сповнений світлими барвами, життєствердними настроями (Там само).