Анотація на хоровий твір "Благослови, душе моя, Господа"

Анотація на хоровий твір

БЛАГОСЛОВИ, ДУШЕ МОЯ, ГОСПОДА

Кирило Григорович Стеценко (1882-1922) – український композиторкласик, хоровий диригент, педагог, музично-громадський діяч, священик, учень і послідовник М.В. Лисенка, фольклорист. Організатор і диригент 30 хорів (світських і духовних). Ініціатор створення оркестру народних інструменті в України, Національного симфонічного оркестру, Національної нотозбірні, Державної української мандрівної капели (ДУМКА), кобзарської школи, диригентського інституту, музично-педагогічного видавництва, музичного товариства ім. Леонтовича

 «Народна пісня – невичерпне джерело натхнення, найкраще джерело для написання музики».

(за К. Стеценко)

Народився у с. Квітки на Черкащині в родині маляра-самоука. Навчався в малярській школі М. Мурашка і Софійській духовній бурсі у м. Києві. Співав у хорі М. Лисенка, був його помічником. Закінчив Київську духовну семінарію і навчався в Музично-драматичній школі М. Лисенка. У 1917 р. очолив музичний відділ Міністерства освіти України. У 1919 р. К. Стеценко разом із О. Кошицем організував Українську республіканську хорову капелу, яка об’їздила з концертами всю Америку та Європу, несучи людям українську пісню. Був професором Київської консерваторії. Мав приходи в с. Голово-Русава на Вінниччині та с. Веприк біля Фастова. Навесні 1922 року, сповідаючи хворого, заразився тифом і 29 квітня помер.

Творча спадщина К. Стеценка стала цінним внеском у національну музичну культуру. У його доробку опери «Полонянка», «Кармелюк», «Іфігенія в Тавриді», дитячі опери «Лисичка, Котик і Півник», «Івасик - Телесик», кантати «Шевченкові», «Слава Лисенкові», «Єднаймося!», «У неділю, у святую», хорові твори, обробки народних пісень, романси «Плавай, плавай, лебедонько», «Вечірня пісня», «Стояла я і слухала весну», музика до драматичних вистав «Гайдамаки», «Сватання на Гончарівці», духовні твори, мав свій варіант гімну «Ще не вмерла України…». Видав збірки «Луна», «Шкільний співаник». Методичні основи навчання виклав у посібниках «Методика шкільного співу», «Програми навчання співу», «Українська пісня в народній школі»

Центральне місце в композиторській творчості К. Стеценка належить церковній музиці. Серед найвідоміших духовних хорових творів: Перша Літургія св. Іоана Золотоустого (1907); Друга Літургія св. Іоана Золотоустого (1910); Третя Літургія св. Іоана Золотоустого для хору та народного співу (1921); Всенічна; Панахида; Вінчання; Пасхальна рання; із заупокійної служби; із Архієрейської служби; з чину Вінчання; Задостойники; канти і псальми; колядки і щедрівки; окремі духовні твори.

Цілісна композиція К. Стеценка "Літургія св. Іоанна Золотоустого" – монументальний цикл на основі великої драматичної колізії, втілена з високою художньою силою. Відтворюючи мистецьку концепцію грандіозної драми, композитор оперував багатоманітними засобами, різними техніками письма, вибудував динамічну драматургію, яка сприяла різноаспектному і цілісному розгортанню художньої ідеї, втілювала нові критерії й творчі принципи полисенкової генерації українських композиторів

Друга Літургія була написана К. Стеценком в Тиврові 1910 року для традиційного мішаного складу хору (сопрано, альт, тенор, бас). До неї увійшли частини: “Великая єктенія”; “Благослови, душе моя, Господа”; “Малая єктенія”; “Хвали, душе моя, Господа”; “Малая єктенія”; “Єдинородний Сину”; “Мала єктенія”; “У Царстві Твоїм”; “Прийдіть, поклонімось”; “Святий Боже”; “Алилуя”; “Перед і після Євангелія”; “Потрійна єктенія”; “Херувимська пісня”; “Прохальна єктенія”; “Отця і Сина”; “Вірую”; “Милість миру”; “Достойно є”; “Прохальна єктенія”; “Отче наш”; “Єдин Свят”; “Благословен”; “Ми бачили Світ істинний”; “Нехай повні будуть”; “Єктенія подяки”; “Нехай буде благословенне”; “Слава Отцю і Сину”.