Анотація на твір М.М.Скорика Кантата «Весна»

Міністерство культури України

Міністерство освіти і науки України

Комунальний вищий навчальний заклад

«Криворізький обласний музичний коледж ДОР»

Анотація

на твір М.М.Скорика

 Кантата «Весна»

2-га частина «Гримить»

вірші І.Франка

                                                        Виконала:

                                                                      студентка 2-го курсу

                                                                      спеціалізації

                                                                     «Хорове диригування»

                                                                      Дроздова Софія

                                                                      Викладач:Красільнікова Л.В.

Кривий Ріг

2020  

Мирослав Михайлович Скорик

[pic 1]

Видатний український композитор, народний артист України, лауреат Днржавної премії України ім. Т.Г.Шевченка, академік НАМУ, професор.

Мирослав Скорик народився 13 липня 1938 р. у Львові. Він зростав у атмосфері високої духовності, дуже рано проявив нахил до музикування. Проте у 1948 р. всю родину було репресовано більшовицьким режимом за несправедливим наклепом, вивезено до  Хабаровського краю. Проте навіть у суворих сибірських таборах не покидає юнак займатись музикою. Його вчителькою стала учениця С.Рахманінова, що теж опинилась у засланні. Тоді ж він пробує писати і свої перші п'єси. До Львова із заслання Скорик повертається аж у 1955 році, вступає на перший курс Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка по класу композиції, навчається спочатку у С-Людкевича, згодом у А.Солтиса, в класі якого завершує навчання у 1960 році. Його дипломною роботою стала кантата "Весна" на сл. І.Франка, що і до сьогодні є окрасою хорових програм сучасної музики. Після завершення навчання Скорика залишають викладачем Львівської консерваторії. У 1965 р. пише музику до кінофільму «Тіні забутих предків» за повістю М.Коцюбинського. На основі музики до кінофільму через деякий час композитор створить "Гуцульський триптих" (чи "Гуцульська симфонієтта"). Саме цей твір розпочне серію дуже цікавих, незвичних за трактуванням народнопісенних інтонацій творів, що їх критики віднесуть до "нової фольклорної хвилі". До них належить і Перший концерт для скрипки з оркестром, і "Речитативи і рондо" для скрипки і фортепіано, "Коломийка", "Бурлеска" для фортепіано, але особливу - і заслужену - популярність здобув "Карпатський концерт" для оркестру (1973), що дотепно і майсйрно поєднав терпкий аромат гуцульських наспівів з гостросучасними ритмами джазу і розкішними оркестровими барвами. "Карпатський концерт" з успіхом виконувався у багатьох країнах Європи і Америки і вивів автора у число визнаних композиторів світу. У 1966 р. Скорик переїжджає до Києва, обіймає там посаду викладача класу композиції. Свою фахову підготовку він завершує у аспірантурі Московської консерваторії в класі Д.Кабалевського. Паралельно працює і над науковими теоретичними розвідками, здобуває вчений ступінь кандидата мистецтвознавства. Глибоке пізнання коренів національної і європейської культури викликало у композитора бажання відродити до життя незаслужено забуті твори українських композиторів. Завдяки старанням Скорика побачили світло сцени вітчизняні опери "На русалчин Великдень" М.Леонтовича, “Купало”, А.Вахнянина, "Роксоляна" Д.Січинського, прозвучала у виконанні симфонічного оркестру Львівської філармонії “Юнацька симфонія” М.Лисенка. В архівах Львівської наукової бібліотеки довгі десятиліття зберігалась лютнева табулатура. Композитор зробив її розшифровки для камерного оркестру і ансамблів, після чого ці невеликі і дуже ефективні старовинні п'єси міцно увійшли в концертний репертуар. Інтерес до музики минулих епох не міг не відбитись на власній творчості митця. Класичні традиції і ідеали отримують у інструментальних концертах, партитах Скорика нове індивідуальне втілення. За один з цих творів - Концерт для віолончелі та симфонічного оркестру (1983) композитор отримав Державну премію України ім. Т.Шевченка. Лірико-драматичні образи віолончельного концерту відкривають нову грань обдарування митця - його талант тонкого музичного "психолога", що здатний розкрити найпотаємніші порухи людської душі. У 1987 р. композитор повертається до рідного Львова, очолює кафедру композиції у консерваторії та Львівську організацію Спілки композиторів України. Це час нових досягнень як у творчості, так і в педагогічній суспільно-культурній діяльності Скорика.