У чому помилився В.Сміт та Дж. Орвел?

Письмова робота

Студентки 301 ан групи

Коваленко Ольги

У чому помилився В.Сміт та Дж. Орвел?

(На основі аналізу розмови героя з О’Брайєном до його ув’язнення)

Проаналізувавши розмову головного героя з О’Брайєном у його кабінеті, я зрозуміла, що помилки допустився не лише Вінстон, а й автор роману. Головний герой, виснажений режимом, який править в Океанії, змучений від постійних обмежень у всьому, від брехні, шукає порятунку у найменших жестах, найменший проявах міміки колег. Він одержимий ідеєю порятунку. Кількох поглядів О’Брайєна, які дещо відрізнялися від інших, тупих і холодних, вистачило для того, щоб посіяти зернятко надії на порятунок у серці Вінстона. Він почав накручувати себе, шукати прихованого змісту у всьому, переконав себе в існуванні Братства. Це не залишилося непоміченим поліцією думок. Чоловік так сміливо і впевнено прийшов до того, кого вважав членом таємного товариства, і цим підписав собі смертний вирок. І лише потім до нього прийшло страшне усвідомлення: а звідки він узагалі взяв те, що О’Брайєн – підпільник? На це не було вагомих причин, окрім його впевненості в тому, що двозначні погляди були дійсно двозначними.  Але все ж він прийшов до нього додому поговорити про вступ до таємного товариства, і назад дороги не було. Вінстон сказав те, що хоче бути членом Братства, зізнався у всіх своїх злочинах проти Партії на одному диханні. Його паніку трохи заспокоїло те, що О’Брайєн вимкнув монітор, але, чому ж Вінстон не подумав про те, що монітори легше всього вимкнути тим, хто їх вмикає? А далі було те, що вкрай обурило мене, і я не знаю, чи це навмисна помилка автора, чи крайня тупість Вінстона. Якщо в країні панує тоталітарний режим, то логічно, що опозиція, тобто Братство, у яке вступають ті, хто прагне повалити Великого Брата, змінити порядок мають бути демократами, або точніше соціал-демократами. Тоді як він міг позитивно відповісти майже на всі питання О’Брайєна? Якщо його так обурює жорстокість, як можна було погодитися вбивати невинних людей? Якщо його так дратувала його щоденна робота – підроблювати факти, а отже брехати, то як можна було на це ж саме погодитися заради Братства? Якщо він прагнув світлого майбутнього для всіх, то чому його не насторожили всі питання свого колеги? Його не застерегло навіть його передчуття зі слугою, коли того попросили сісти разом з ними за стіл на рівних, у Вінстона все одно залишилося враження, що він таки підданий . Він буквально погодився на всі правила тієї ж самої Партії, чому тоді в нього не виникли сумніви? А що якщо О’Брайєн – той самий Великий Брат, у якого є трохи кращі умови життя лише тому, що він скористався бідністю нижчих прошарків населення? Дж. Орвел, яких так запекло критикував тоталітарний режим з його жорстокістю, бідністю, темнотою, неосвіченістю, не зважав на те, що завдяки саме цьому режиму і була майже повністю подолана безграмотність населення в СРСР, саме завдяки йому бідні люди мали змогу вчитися, отримувати плату за працю, а не працювати задарма, вільно одружуватися, а не питати дозволу в пана і так далі. Безперечно, у Й.Сталіна як прототипа Великого Брата було безліч недоліків і його система була неідеальною, але не будемо забувати, що Оруел возвеличував соціал-демократизм, який панував в США і на його Батьківщині – Англії а саме ці країни були суперниками в холодній війні. Автор нерідко вішав ярлики( «займає проросійську позицію», «явно антиамерикансько налаштований», «ненадійний, підвладний чужому впливу» «псевдописьменник»), які були ніби з міністерства Любові, на інших письменників, акторів та громадських діячів.Також ми пам’ятаємо, що концтабори, страшні місця ув’язнення, які так жорстко засуджує автор вигадили саме його співвітчизники, а не росіяни і навіть не німці. Отже, виходить щось на кшталт лицемірства.