Традицii англiйського дому в художнiй Ч. Дiккенса (на прикладі роману «Домбі і син»)

ТРАДИЦІЇ АНГЛІЙСЬКОГО ДОМУ В ХУДОЖНІЙ РЕЦЕПЦІЇ Ч. ДІККЕНСА (на прикладі роману «Домбі  і син»)

Кірнєва Вікторія

студентка факультету іноземних мов,

Ізмаїльський державний гуманітарний університет

Науковий керівник – к.філ.н., доц.

Савоськіна Т.О.

Творчості і життя англійського романіста Ч. Діккенса присвячені численні наукові праці літературознавців. Серед них своєю монументальністю, глибиною і широтою аналізу особливо виділяються монографії Н.П. Михальської [2], Х. Пірсона [4], М.Тугушевой [5], Д.М. Урнова [6] і багатьох інших дослідників. Незважаючи на те, що тема заявленої статті розглядалася вченими в різних аспектах, проте вона не втратила своєї актуальності і для нашої сучасності.

Проблема дому та сім'ї належить до числа так званих «вічних тем» як в літературі, так і в житті сучасного, в значній мірі де гуманізованого, суспільства. Це, в свою чергу, визначає мету статті - висвітлити декотрі провідні та традиційно важливі аспекти, характерні для англійського дому часів Вікторіанської доби, в рецепції автора роману «Домбі і син».

Художня література в будь-який відрізок часу э лакмусовим папірцем всіх історичних, економічних, культурних та культурологічних змін суспільства. Вікторіанська доба (1837 – 1901 роки) стала зламним та випробовульним етапом для традиційних родинно-суспільних стосунків Англії. В цей період острівна Англія трансформується у всесвітню Британську імперію. Стрімка трансформація острівної країни у світову колоніальну державу жорстко та впевнено намагається зламати традиційні погляди англійців. У цей час таке важливе поняття як «дім» отримує найбільших трансформацій. Далеко не кожен домосід-англієць з острівною ментальністю, виплеканою віками, був готовий до такого карколомного втручання економічної складової в життя, дім, свідомість. Хибність сприйняття комерційної складової, як все керуючої одиниці життя, визначило ідейно-тематичний зміст роману Ч. Діккенса «Домбі і син».

Поняття «дім» необхідно розглядати щонайменше у двох вимірах: дім – житло - будівля, що несе первинну інформацію про родину, яка в ній мешкає; дім – сім’я – кровно-шлюбний  союз, який об’єднує близьких родичів та осіб зарахованих до родини. За часів вікторіанської доби дім звичайного буржуа (як фізичний об'єкт) має стандартний вигляд. Традиції будови вікторіанського дому розкривають традиції повсякденного життя англійців середнього статку цього періоду. Незмінною для будь-якої власної домівки залишалося планування: перший поверх – холл та вітальня, другий й третій поверхи для персональних кімнат членів родини. 

Традиційною рисою розділення будинку є розділення за гендерною ознакою. Кабінет у будинку буржуа вікторіанської епохи, зазвичай, розташовувся на першому поверсі, іноді сполучався з холлом та складав традиційно чоловічу частину будинку. Такий симбіоз не є випадковим.  Це спрямовано на обмеження контактів гостей, які не мають відношення до родини, з домочадцями. 

Жіноча частина дому – будуар – це  абсолютна відокремлена кімната. Туди мають доступ лише старша жіноча прислуга (яка безпосередньо отримує накази від господині будинку) або економка. 

Традиційне планування кімнат знайшло художнє втілення в романі Ч. Діккенса «Домбі і син».

З опису розташування кімнат читач дізнається, що «…у кімнати, виділені містером Домбі для себе, заходили з передпокою, а складалися вони з невеликої вітальні, бібліотеки, яка, власне, правила за гардеробну…та не то оранжереї, не то заскленої їдальні… Всі три кімнати йшли одна по одній».  [1, т. 1, с. 45]

 У сім’ї чітко простежувався розподіл функцій, виконання яких мало забезпечити її нормальну життєдіяльність. Чоловік – керманич сім’ї, контролює великі покупки та зміни усталеного способу сімейного життя, на нього покладалася відповідальність за управління господарством. Дружина - економка, яка розпоряджалася щоденними справами, та виховувала дітей: «за … столом місіс Домбі завжди сиділа на чільному місці і своєю люб'язністю і напрочуд аристократичними манерами підтримувала честь … дому» [1, т. 1, с. 23]. При цьому рольові функції мали чітко встановлені гендерні відмінності: чоловік не міг один виховувати дітей; у разі смерті дружини він мав або знову одружитися, або ж долучити до виховання дітей особу жіночої статі за договром. Саме тому, вже в перші дні після смерті графині Домбі «вчасно вживають заходів, щоб запобігти біді, яка часом трапляється і в найкраще влаштованій родині…» [1, т. 1, с. 32].  Спершу, маленьким Полем опікується годувальниця, пізніше «дитячу кімнату передали у відання цілої комісії, як то буває в громадській установі, коли не можуть знайти одного Атланта, що узяв би її на себе. Комісія, звичайно, складалася з місіс Чік та міс Токс… ». [1, т.1,  с. 123]