Сталі компаративні вирази в сучасному українському мовному просторі на матеріалі асоціативних експериментів

 Футиш Василина, м. Луцьк

Сталі компаративні вирази в сучасному українському мовному просторі на матеріалі асоціативних експериментів

У статті досліджено різну міру збереженості компаративних стереотипів у свідомості сучасних носіїв української мови, проаналізовано компаративні вирази у сучасному мовному просторі, зіставлено дані у словнику О. Юрченка, А. Івченка «Словник стійких народних порівнянь» та результати нашого асоціативного експерименту, встановлено в асоціативному полі ядро, тобто часто повторювальну реакцію та периферію до кожного слова-стимула і укладено групи лексичних значень із отриманих слів-реакцій.

 Актуальність роботи визначається інтересом науковців до національної мовної свідомості, яка зокрема, зберігає національно-культурні стереотипи та тим, що вона може бути використана для подальших досліджень у галузі філології, психолінгвістики, лінгвокультурології.

Сучасні уявлення про лексичний простір мови спираються на теорію поля як складного утворення певної структури. Різноманітні дослідження засвідчують плідність польової моделі мовної системи, яка представляє її як безперервну сукупність полів, що переходять одне в одне та інтегруються своїми периферійними зонами. Слова не ізольовані одне від одного. Кожне з них пов’язане численними і багатоплановими зв'язками з десятками, сотнями і навіть тисячами інших слів мови. Термін «асоціативне поле» вперше ввів у лінгвістику французький лінгвіст Шарль Баллі, а за останні роки, завдяки використанню в психології нової методики досліджень, він інколи використовується як синонім терміна «семантичне поле» [9, с. 80]. У сучасній лінгвістиці є багато робіт, присвячених вивченню асоціативних полів, їх лексичного складу, структурі асоціацій та їх взаємодії [4, с. 103–110], [9, с. 80–95]. Проблема логічної структури поля докладно розроблялась Ю. С. Карауловим [6, с. 106–117]. О. О. Залевська досліджувала асоціативні поля як один із важливих способів отримання інформації про особливості організації лексикону людини [4, с. 39–43]. Ефективність використання методики вільного асоціативного експерименту для дослідження лексики доведена низкою авторів. Асоціативний експеримент, уперше широко описаний А. Тумбом і К. Марте 1901 р., не втратив своєї актуальності сьогодні й використовується все частіше. Значення експериментальних методик як засобу проникнення в систему мови підкреслювали американські психолінгвісти такі як: Ч. Осгуд, Д. Сусі та Дж. Міллер. Однак у сучасній русистиці та україністиці практично відсутні праці, присвячені динаміці асоціативних полів.

Метою дослідження є виявлення міри збереження традиційних стереотипів у свідомості сучасних носіїв української мови.

Мова є не лише універсальним засобом спілкування, а й засобом збереження історичної пам’яті, надбань, духовності, самоусвідомлення та ідентифікації народу. Саме вона посідає перше місце серед національно специфічних компонентів культури. Національна специфіка виявляється на різних мовних рівнях, але лише за стійкими мовними одиницями закріпилися такі характеристики, як «душа мови» та «культурний компонент».

Вважають, що слово в лексиконі людини є результатом її взаємодії з навколишнім світом, виражає значно більше, ніж може бути виявлено в процесі дослідження абстрактної лексико-семантичної системи мови, тобто без виходу за рамки лінгвістики [3, с. 52 ]. На думку О. C. Кубрякової, слово виражає досвід людини в її взаємодії з об’єктивним світом та пізнавальні процеси людини. Пам'ять не тільки запам'ятовує і зберігає інформацію, але і перетворює отримані відомості [7, с. 93]. Психолінгвістичні дослідження фіксують живі асоціативні зв’язки, що існують у свідомості мовців. Т. М. Ушакова стверджує, що коли йдеться про одне й те ж поняття та його трактування різними людьми, то це слово набуває безліч конотативних значень [8, с. 17].