Мої думки про твори Е. Хемінгуея "Прощавай, зброє" і А. Камю "Чума"

У творі «Прощавай, зброє» Е. Хемінгуей показує весь жах війни, все те, що вона приносить, і що забирає у людей. Реальні біографічні факти автора постають художньо перетвореними, відлитими в кристально-ясну, чітку і пронизливу картину страждань і мужнього стоїцизму покоління - тих, чия молодість або рання зрілість пройшла на фронтах Першої світової. Головний герой бачить, що все те що так описували люди: славетність, гордість, відвага і патріотизм – насправді геть не те. Славетністю називали те, що не заслуговувало слави. Весь жах війни герой роману прирівнює до чикагських боєнь, де лише заривали м’ясо в землю. Герой наважується на протест і кидає зброю, а це знов не вихід, а крок до нової трагедії. Тому кожен вчинок героя своєрідно випливає з попередніх обставин і рішень, та, в свою чергу, стає підставою його подальших дій.

Тема є доволі актуальною, оскільки зараз в нашій країні війна, і це справді жахливо. Багато дітей пережили жахіття, зроблені окупантами, і це серйозно вплине на їхнє життя.

Війна це завжди страшно. Це дуже багато руйнувань, зламаних життів, і вбитих дітей, жінок, солдатів і літніх. А наслідки подій відгуються десятиріччями. Проте тяжкі часи народжують сильних людей, які через всілякі негаразди і проблеми знайдуть шлях до успіху і процвітання.

Роман Альбера Камю «Чума» розповідає про епідемію чуми в одному з міст на узбережжі Середземного моря. В творі досить детально описано виникнення і поширення цієї хвороби.

Цей твір є доволі цікавим, оскільки сама назва «Чума» має свій підтекст, а саме так називали у воєнний і післявоєнний час фашизм. Тому проглядається деяка аналогія зі стражданням