Етимологічні словники

Етимологічні словники

     Як відомо, етимологічний словник подає нам інформацію про походження того чи іншого слова.
    Обравши слово «гнів», я знаходжу в «Етимологічному словнику української мови» за редакцією О.Мельничука таке пояснення щодо походження: саме старослов’янське слово [pic 1], що з русько-церковнослов’янської означає гниль, походить з праслов’янського [pic 2], споріднене з гнити (гній) (праслов’янське
gniti < *gneitei, *gnojь < *[pic 3]. Саме значення цього слова розвивалося наступним чином: гниль, гній, отрута, отруєна кров > гнів. Окрім цього, допускається і зв’язок з праслов’янським ognь, тобто вогонь, та *gnĕtiti, тобто розпалювати.

     Подано й перелік українських спільнокореневих слів, після чого наводяться й споріднення з іншими мовами, зокрема з російською, білоруською, давньоруською, польською, чеською, словацькою, верхньолужицькою, нижньолужицькою, полабською, болгарською, македонською, сербохорватською, словенською:

[pic 4]

     Такий перелік наводиться й у «Етимологічному словнику української мови» Рудницького, що включає порівняння з мовами: східнослов’янською, білоруською, російською, чехословацькою, болгарською, македонською, сербо-хорватською, словенською, чеською, словацькою, польською, нижньолужицькою, верхньолужицькою, полабською:

[pic 5]

     На відміну від словника за редакцією Мельничука, у Рудницького при переліку українських спільнокореневих слів вказана цінна інформація – у дужках записано століття, у яких, ймовірно, вперше було вжито те чи інше похідне слово:

[pic 6]

     Як бачимо, додано ще й однокореневу зі словом «гнів» географічну назву – Гніван, а також перелік синонімів укінці.
    Якщо структура побудови статті двох вище згаданих словників приблизно сформована в одному руслі, то Етимологічно-семантичний словник української мови І.Огієнка подає інформацію про слово «гнів» уже в трохи іншому вигляді. Етимологія подана досить стисло – одразу після заголовного слова вказаний старослов’янський відповідник. Те, що не траплялося раніше, в двох інших етимологічних словниках – це тлумачення:

[pic 7]

     Важливим елементом цієї словникової статті є інформація про вживання слова «гнів», що дає уявлення про нього в мовній картині світу. Гнів у мові часто порівнюється з полум’ям, наприклад, у Псалмі 69. 25: «А полум’я гніву Твого нехай їх (ворогів) доганяє! » Або 73.1: «Чого димляться ніздрі Твої на отару Твого випасання?». У єврейській мові похідне від слова «гнів» - «гніватися» передається через «запалився ніс» (ніздря). Єврейське «af» визачає ніс, ніздря, переносно – гнів. Наприклад,  Втор. 29. 26: Vajjichar af Jehovah ba arec hahi – «І запалився ніс (ніздря) Господа на край цей», тобто «І розгнівався Господь на цей край» або «І розпалився Господь гнівом» (у багатьох слов’янських мовах «розпалитися» – це розгніватися).

Історичні словники

     Історичні словники дають нам цінну інформацію про мовну картину світу в певний період часу.
    Історичний словник українського язика під редакцією Є.Тимченка мав на меті вичерпати той слівний скарб, що є в пам’ятках нашого письменства з найдавнішого його часо до ХІХ віку.
    Шукаючи у цьому словнику слово «гнів», я спочатку натрапляю на статтю посилання:

[pic 8]

     Рм. (блр) – речівник музького роду (білоруське).

[pic 9]

     У статті, на яку посилалася попередня, знаходимо тлумачення слова «гнів» й у хронологічному порядку відображаються цитати з пам’яток, де вжите це слово.
    Важливим елементом словникової статті, що має значення для уявлення про мовну картину світу, та й відображає прагматичний аспект використання слова «гнів», є наявність сталих виразів із словом-домінантою із зазначенням століть: