Термінологічний словник логіки

Термінологічний словник(Словник базових термінів)

Тема 1 Предмет логіки

1.Логіка— це наука про форми правильних міркувань і закони їх побудови.

2. Закон тотожності — обсяг і зміст думок мають бути чітко визначеними і залишатись незмінними у процесі міркувань.

3. Закон несуперечності — з двох протилежних суджень принаймні одне буде хибним.

4. Закон виключення третього — із двох суперечних суджень одне неодмінно істинне, а інше — хибне.

5. Закон достатньої підстави — будь-яка істинна думка повинна бути достатньо обґрунтованою.

6. Міркування — це процес виведення одних тверджень із інших.

7.Узагальненість — здатність характеризувати об’єкти пізнання через сукупність суттєвих ознак.

8. Опосередкованість — це можливість оперувати знанням про предмет, не звертаючись щоразу до цього предмета.

9.Висновок- висловлювання, в якому міститься нове знання і яке отримують логічним шляхом із засновків.

10.Засновки-висловлювання, в яких міститься вихідне,відоме знання.

Тема 2  Загальна характеристика поняття

11. Поняття — форма мислення, яка відображає предмети через сукупність їх суттєвих ознак.

12. Зміст — це сукупність суттєвих ознак, на підставі яких узагальнюються і виділяються предмети певного класу.

13. Обсяг — це множина предметів, які мають ознаки, що утворюють зміст поняття.

14. Закон оберненого відношення- чим більший зміст поняття, тим менший його об-

сяг, і навпаки, чим більший обсяг поняття, тим менший його зміст.

15.Обмеження понять — це звуження обсягу поняття при розширенні його змісту.

16. Узагальнення понять — це розширення обсягу поняття при збідненні змісту.

17. Конкретне — поняття, у якому мисляться предмети.

18. Абстрактне — поняття, у якому мисляться властивості предметів, ізольовані від самих предметів.

19. Збірне — поняття, в обсязі якого множини предметів мисляться як окремі предмети.

20. Незбірне — поняття, в обсязі якого мисляться окремі предмети.

Тема 3 Логічні операції над поняттями

21. Визначення — логічна операція, яка розкриває зміст по-

няття, тобто вказує на суттєві ознаки певного предмета.

22. Дефінієндум (визначуване, позначається символом «Dfd»)— поняття, зміст якого визначається.

23. Дефінієнс (визначаюче, позначається символом «Dfn») —частина визначення, яка розкриває зміст визначуваного по-

няття.

24. Реальне визначення- розкриває істотні ознаки, відображені в понятті про предмет; воно представляє об’єкти позамовного характеру.

25. Номінальне визначення- розкриває слово, воно спрямоване на термін, а не на предмет, який позначається цим терміном.

26. Родо-видове визначення- полягає у знаходженні для визначуваного найближчого родового поняття, і вказівці на видові

відмінності.

27. Атрибутивно-реляційне визначення -у видових ознаках вказує на властивості предметів.

28. Операційне визначення- вказує на операції, дії, за допомогою яких можна розпізнати предмети, що мисляться у відпо-

відному понятті.

29. Контекстуальне визначення — визначення, в якому контекстом виступає якийсь уривок тексту.

30. Аксіоматичне визначення — визначення, в якому контекстом виступає сукупність аксіом певної теорії.

Тема4 Просте судження

31. Судження — це форма мислення, яка розкриває у стверджувальній чи заперечній фо-

рмі зв’язок між предметом та його ознакою, або відношення між предметами.

32. Суб’єкт судження — предмет думки, про який йдеться в судженні.

33.Предикат судження — те, що говориться у судженні про суб’єкт, тобто ознака чи властивість, яка приписується або заперечується у предмета думки.