Українська етнографія

Лекція 1

Вступ до вивчення дисципліни «Українська етнографія».

Предмет, завдання, джерела та основні поняття курсу

План

1. Місце української етнографії серед інших гуманітарних наук та навчальних дисциплін.
2. Предмет та об’єкт української етнографії. Завдання курсу «Українська етнографія»
3. Основні поняття курсу.
4. Джерела вивчення етнографії.

1. Місце української етнографії серед інших гуманітарних наук та навчальних дисциплін.

Тривалий процес розвитку людства, серед іншого, характеризується його етнічною неоднорідністю. Тобто людство в цілому поділяється на окремі народи (етноси). На нашій планеті проживає кілька тисяч народів. Процес формування етносів довготривалий та має свої особливості для кожного окремого етносу. Проте, на сьогоднішній день етнічний поділ у різній його формі притаманний будь-якому регіону Землі незалежно від рівня його розвитку.

Поміж інших гуманітарних наук етнології (етнографії) належить особливе місце, адже вона досліджує етноси, їх походження, культуру та побут.

Вперше термін «етнографія» вжив у 1607 році в Магдебурзі письменник Йохим Зоммер. До наукового обігу це поняття активно потрапляє лише у XVIII  столітті. Від самого початку під цим терміном розуміли одну з галузей географії, що мала здійснювати «загальний опис певного народу». Опис чужих народів, як своєрідна галузь гуманітарних наук був започаткований у Німеччині відомими істориком А. Шльоцером. У 1772 році він висловив думку, що людство, складаючись з великих та малих народів, є єдиною системою, з якої неможливо вилучити жодного народу, бо всі вони взаємопов’язані.

Власне термін «етнологія» введений до наукового обігу у 1784 році для вивчення цивілізаційного розвитку народів.  Пізніше «етнографія» включається до антропологічних наук та вживається як синонім «етнології».

Перші вітчизняні розвідки з етнографії датуються кінцем XVIII століття, коли виходить праця Григорія Калиновського «Опис весільних українських простонародних звичаїв». Саме тоді вони починають вживати термін «етнографія» як синонім до поняття «народознавство». На початку ХХ століття у вітчизняних науковців встановилась синхронність використання термінів «етнографія» «народознавство» «етнологія». Така ситуація була викликана об’єктивною необхідністю: наука не може мати лише описовий характер об’єкта дослідження, адже тоді вона перестає бути наукою, містити аналітичну складову.

У 1830 році французький вчений Жан Жак Ампер розробив загальну класифікацію гуманітарних наук і запропонував використовувати термін «етнологія» для найменування науки про народи та їх культуру, розмістивши її між історією та археологією. Утвердження «етнології» як науки відбулось у 1839 році, коли в Парижі було засновано Паризьке товариство етнологів.

Отже, Українська етнографія, досліджуючи походження українського етносу та його культури є частиною світової етнографії та поряд з історією та археологією вивчає минуле нашого народу, а в поєднанні з іншими науками (географією, лінгвістикою, філософією тощо) формує цілісне уявлення про українську націю. Традиційно включається до блоку історичних дисциплін.

2. Предмет та об’єкт української етнографії. Завдання курсу «Українська етнографія»

Інституалізація етнології як самостійної науки відбувалась у першій чверті ХІХ століття. Саме тоді зародились різні підходи до визначення об’єкту цієї науки: людина як така, культура, суспільство, не писемні (не європейські) народи, «неісторичні народи» тощо. В зв’язку із цим довготривалим було формування і предмету етнології загалом.

Етнос грецьке слово та тлумачиться як плем’я, народ – це стійка біосоціальна людська спільнота, що історично виникає на певній території, має відносно стабільні спільні риси та особливості культури, мови, побуту, звичаїв, традицій, а також усвідомлює свою внутрішню єдність та відмінність від інших спільнот.