Шпаргалка по "Истории Украины"

Відповісти на 13 запитань,

 1. Доісторичне минуле України. Початки формування українського етносу та його державності.

Первісна людина з’являється на території України в період давньокам’яного віку (палеоліту), приблизно 800 тис. років тому в Закарпатті (стоянка Корольово) і більш 300 тис. років тому в Придністров’ї (Лука-Врублевецька). Період пізнього палеоліту (близько 35-11 тис. років тому), характеризується появою людини сучасного фізичного типу – Homo Sapiens (людина розумна). Провідною формою соціального об’єднання людей (на відміну від раннього періоду, у якому переважало людське стадо) стає родова община. Важлива відмінність родової общини (т. зв. клану) від людського стада заключалась в тому, що почали переважати кровні звязки між членами об’єднання, а не просто мета колективного виживання, що було за первісних часів. Населення тоді не перевищувало 20 тис. чоловік.

В епоху мезоліту (середнього кам’яного віку) (10,3 - 7 тис. рр. тому) відбуваються суттєві зміни. Головною причиною змін стало потепління, це привело до вимирання великих тварин. Люди змушені вчитись полювати на дрібних тварин, рибалити, що приводить до появи першої механічної зброї (лука та тріл), а також човна та плоту. Вперше відбувається приручення домашньої тварини собаки .

Відомі стоянки періоду мезоліт: Волоське, Василівка, Мурзак-Коба, Кодак, Баламутівка.

Епоха неоліту (нового каменю) завершує стадію кам’яного віку (VI по III тис. до н.е.) Ключовою зміною стала неолітична революці, що означало перехід людства від привласнюючого господарства (коли людина все необхідне бере від природи у готовому вигляді, наприклад збирає, полює, рибалить) до відтворюючого (коли все необхідне для свого життя людина виготовляє самостійно: скотарство, землеробство )

Основними рисами неолітичної революції є:

• нові способи обробки каменю: свердління, шліфування та пиляння;
• виникають нові види виробництва та виготовлення штучних продуктів: гончарство (керамічний посуд)
• активне формування стад свійських тварин, використання їх тяглової сили;
• перехід до осілого способу життя.

В межах України виділяються дві культурно-господарські зони: південно-західна (хліборобсько-скотарська) і північно-східна (полювально-рибальська). У соціальному аспекті пануючим був родовий лад, хоча вже намічався перехід від пізньородової до сусідської общини, в якій панувала б спільність виробничо-споживчих інтересів членів колективу над кровними зв’язками.

Однією з блискучих культур часів переходу від неоліту до бронзового віку в Україні являється трипільська археологічна культура, названа так по місцю виявлення перших її пам’ятників поблизу с. Трипілля на Київщині в 1893 р. відомим ученим В.В. Хвойкою.

У V-II тис. до н.е. різноманітні регіони України переживали або енеоліт (мідно-кам’яний вік), або бронзовий вік. Зокрема, з енеолітом зв’язують трипільську археологічну культуру, а з бронзовим віком – ямну і зрубну культури. Яскравою рисою цього періоду є поява перших «протоміст» це форма розміщення поселень у вигляді півкола, поселення з одно- чи двоповерховими житлами. Найвідоміші протоміста Трипільської культури: Майданецьке, Доброводи, Тальянки.

Колосальним нововведенням цієї епохи був перехід ряду племен степових і лісостепових зон планети до інтенсивного кочового скотарства, що виокремилось із комплексного хліборобсько-скотарського господарства. Даний прогресивний перехід учені називають першим в історії людства суспільним поділом праці.

На нашій території в III тис. до н.е., відбувається і формування арійської гілки індоєвропейської спільності. Наприкінці IV - на початку III тис. до н.е. основною галуззю скотарського господарства цих племен було конярство (серед останків тварин 74 % належить кісткам домашнього коня), що, на думку дослідників, висуває південь лісостепу України на одне з провідних місць у світі в справі приручення і виведення домашнього коня. У цю ж епоху, наприкінці IV тис. до н.е., у степах України з’являються кургани, що на сторіччя стануть невід’ємним елементом ландшафту цієї зони. Кургани являють собою округлі насипи різної висоти, під якими знаходяться поховання. Проте, це не просто земляні насипи: навколо них зберігаються залишки складних архітектурних споруд із землі, дернових грудок, каменю і дерева. Поява курганів із викладеними навколо каменями або вертикально поставленими плитами дослідники зв’язують із культом сонця.