Шпаргалка по "Истории Украины"

ЕКЗАМІНАЙЦІЙНІ БІЛЕТИ

1)Головні історичні регіони України.

Історико-етнографічний район- це етнотериторіальне утворення в рамках усього етносу, що за історичною долею  та етнічним образом населення є самобутнім. В Україні історично склалося п'ятнадцять історично-етнографічних регіонів: Середня Наддніпрянщина, Полісся, Волинь, Поділля, Галичина, Підкарпатська Україна,  Буковина, Покуття, Південна Бессарабія, Таврія, Крим, Запорізька Січ, Донщина, Слобожанщина і Сіверщина.  Головними були:        Середня Наддніпрянщина—історично-етнографічний регіон України, якому належить визначальна роль у формуванні етнічного ядра східного слов'янства, давньоруського населення, а пізніше й українського етносу та української нації. На цих землях колись жили  племена полян древлян  і сіверян, причому Полянська земля стала ядром формування Київської Русі. Низка міст і містечок  цього історичного регіону були козацькими полковими містами, а Чигирин ,Батурин та Глухів- гетьманськими столицями. У 1667 році Сер. Наддніпрянщина була поділена по Дніпру між Польщею та Росією, відтоді з’явилися поняття Правобережної  та Лівобережної України. Вона була осередком виникнення  та розвитку державностей: Київської Русі, Запорізької Січі, УНР,  суверенної держави — України. Галичина—історично-етнографічний регіон Західної України.Нині включає Львівську, Івано-Франківську та більшість районів Терноп.обл. На її  території  Існувала  та розвивался Галицько-Волинська держава . Після втрати незалежності вона потрапила до Польщі, з кінця 18 ст. стала провінцією Австрії. В 1939 р. її землі відійшли до України.        Поділля лежить між середньою течією Дністра та Південним Бугом. З  середини 14 ст. воно відоме як удільне князівство у Литовській державі.Західні землі Поділля входили до складу Польщі і лише у 1939 р. були возз'єднані з УРСР, утворивши Тернопільську область. Зараз Поділля як історично-етнографічний регіон включає Вінницьку, Хмельницьку (окрім північних районів) та східну частину Тернопільської області.         Полісся-північні області України, що межують з Білоруссю та Росією. Як самостійна земля, Полісся відоме з XIV ст. і прив'язувалося переважно до Надприп'ятщини, що складала основу Турово-Пінського та Чернігівського князівств. Cіверщина є своєрідною перехідною етнокультурною зоною від України до Росії, її населення формувалося здебільшого на антській основі, на стику міжплемінних об'єднань сіверян та радимичів, розселених у долах Десни, Сейму та Сули. Слобожанщина— історично-етнографічний регіон України, що формувався на перетині осілої й кочової людності, в зоні інтенсивних контактів та взаємовпливів різних культур.  Вона заселялася козаками з 17 ст. Українці селился слободами від чого походить назва землі. Найбільші поселення- Суми Харків Охтирка Ізюм- були центрами полків. Згодом їх об’єднали в губернію з центром у Харкові. Нині Слобожанщина займає частину Сумської області, всю Харківщину і північну частину Луганської області.         Буковина — історично-етнографічний регіон України, що формувався на стику різних земель, держав і народів, був тривалий час відірваним від українського материнського етнорегіону. З XII ст. вона входила до складу Галицького, згодом Галицько-Волинського князівств, у XIV ст. була підкорена Угорщиною, потім стала складовою Молдавського князівства, пізніше — Румунії.  Історичний осередок Буковини- це місто Чернівці,  став обласним центром.        Покуття — етнічна земля українців, розташована у верхів'ях Дністра та Пруту. Запоріжжя —  регіон, що формувався на кордоні з кочовими народами Степу, був  територією перебування Запорозьких Січей та поширення ”вольностей козацького війська” . Запорізька Січ, як політичне ядро козацтва виникла в сер. 16 ст. на острові Мала Хортиця за дніпровськими порогами.