Соціальна структура населення Київської Русі
Автор: Taras Romanyuk • Июль 6, 2021 • Реферат • 346 Слов (2 Страниц) • 896 Просмотры
1. Соціальна структура населення Київської Русі:
а) формування правлячої верстви;
б) основні групи залежного населення;
Основні групи залежного населення
СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА ДАВНЬОРУСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА. Микола Котляр.
Челядь. На Русі здавна існувало патріархальне рабство. Челядь не брала участі у суспільному житті. Їх не ставили працювати на землю, а використовували в хатньому господарстві, а також для охорони вільних людей, бояр і заможних городян. Поняття «челядин» вперше з’являється в літопису під 912 р., у тексті договору Олега з візантійцями. З цієї згадки зрозуміло, що челядинів на Русі було чимало, вони виглядали в очах літописця буденним явищем. Так само вони згадані в угоді Русі з Візантією 944 р. Як замінник грошей, срібла, золота й цінностей челядь виступає у розповіді про відвідини княгині Ольги послами візантійського імператора (літописець відносить подію до 955 р.).
Б.Д.Греков надавав йому широкого значення, зауваживши, що в угодах Русі з греками слово «челядин» означало не лише рабів. Можливо, так називали слуг, котрі супроводжували своїх панів у далеких подорожах. Челядь, здається, нерабського стану виступає в «Повчанні» Володимира Мономаха. На думку Б.Грекова, челяддю у слов’ян називали також хатню прислугу, двірню та захоплених у полон під час феодальних війн. Поняття «челядь» згадується в пам’ятках давньоруської писемності в ХІІ і ХІІІ ст. У розпалі феодальних війн доби роздробленості челядь виступає в літописах як головний товар, що його князі захоплювали один в одного, а також як еквівалент вартості.
Згодом (з 11 ст.) - збірна назва населення, яке знаходилось у різних формах залежності від землевласника (холопи, закупи, смерди).
Колодники, військовополонені. Літописи згадують колодників упродовж ХІІ і більшої частини ХІІІ ст. З часом полонених перетворювали у челядь. У багатьох випадках літописці називають разом і колодників і челядь. У Галицько-Волинському літописі засвідчується, що взяття колодників у ворога було буденною справою і тривало принаймні до середини ХІІІ ст.
Смерди. При тому, що серед простого народу селяни-смерди чисельно переважали ремісників, промисловців, торгівців, купців та ін., згадки про них у писемних джерелах майже відсутні. Смерди були позбавлені особистої свободи
...