Система освіти у перших німецьких вищих навчальних закладах

План

Вступ………………………………………………………………………….………3

1.Історико-культурні особливості перших університетів в Європі…………....…4

 2.Створення перших вищих навчальних закладів Німеччини…………………...7

3.Система освіти у перших німецьких вищих навчальних закладах……………10

Висновки………………………………………………………………………...…..15

Список використаної літератури………………………………………..……........16

Вступ

Актуальність  Створення університетів як генераторів ідей та нових знань, науково-технічного розвитку, центрів критичної думки та інновацій стало одним із найбільших досягнень в інтелектуальній та соціальній історії Європи. Вища освіта формувалась у контексті розвитку європейської культури. Відомо, що в середньовічній Європі існували три незалежні один від одного інтелектуальні центри, які базувалися на античній культурній спадщині: Візантія, латинські монастирі та арабська культура. Проте після захоплення Константинополя турками і падіння Римської імперії вижили християнство та монастирі. Саме вони упродовж кількох століть були центрами, де чоловіків і жінок навчали грамоті, а Римо-Католицька Церква була єдиною силою, що об’єднувала людей і змогла зберегти спільну європейську культуру.

Варто наголосити що одну з ключових ролей в розвитку європейської вищої освіти та становлення університетів відіграла Німеччина, а вірніше німецькі землі. Де склалися сприятливі умови для становлення та розвитку перших університетів не тільки в Німеччині, але й у світі.

 Саме тому, наукове осмислення проблеми становлення й розвитку інституту вищої освіти у процесі історичного розвитку суспільства має важливе значення для осмислення основних принципів європейського гуманітарного та адміністративного просторів, забезпечення комунікації українського та світового наукового середовища щодо менеджменту якості в державному управлінні вищими навчальними закладами.

Метою нашого дослідження є здійснення комплексного аналізу особливостей становлення та розвитку перших вищих навчальних закладів в Німеччині.

1.Історико-культурні особливості перших університетів в Європі

Створення університетів часто було пов’язане із середньовічними монастирськими та церковними школами, в яких із VI століття заняття проводили монахи. Існує також думка, що кілька університетів, які вийшли з медресе, є найстарішими університетами світу. Як приклад називають заснований у 975 році Аль-Азар-Університет. Проте ці школи при мечетях не були університетами в загальноприйнятому розумінні. Вони стали університетами лише в другій половині ХХ століття [9, с. 9-10].

У нових соціальних умовах європейські монастирі також зберігали частину античної вченості. Залишки грецької і римської риторики та діалектики використовувались як основа для нового змісту. Монахи, священнослужителі та місіонери викладали риторику, використовуючи як підручники та інтелектуальну основу вільні мистецтва. В «темні» століття працювали такі вчені: Григорій Турський (Gregory of Tours, близько 538–594), Беда Достоповажний (Bede the Venerable, близько 673–735), Ісидор Севільський (Isidore of Seville, близько 560–636) [3, с. 18].

Навчальні заклади в Європі часто примикали до монастирських та церковних шкіл, деякі з них, наприклад у Турі, Сант-Галлені, Фульді та Парижі, були відомі вже у VIII-IX століттях і називались scholae publicae. Сприятливі умови для розвитку освіти створив Карл Великий у Каролінгській державі франків [9, с. 11]. Він значну увагу приділяв грамотності священиків, підготував «Капітулярій про науки», яким постановив при кожному монастирі та при кожній єпископській кафедрі відкривати школи. Створена так звана Академія Карла Великого була водночас і Академією наук, і міністерством освіти, і гуртком, у якому читались лекції, велись дискусії тощо.