Радянська зовнішня політика на Близькому Сході у 1948 – 1980 рр

Міністерство освіти і науки України

Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського

Історико-філософське відділення

Наукова дисципліна – Історія СРСР

Радянська зовнішня політика на Близькому Сході у 1948 – 1980 рр.

Виконавець:

Студентка ІІ курсу

1 групи

Ткачук Дарія

Одеса – 2017

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………...……………...…..3

Радянська зовнішня політика на Близькому Сході у 1948 – 1980 рр. ……………………………………………………...…………………..

5

Висновки ………………………………..…………………………… 15

Список використаної літератури ……………..……………………. 16

Вступ

Актуальність

Одним з важливих завдань, що стоїть перед істориками, які вивчають історію близькосхідного конфлікту, що належить до числа найбільш тривалих і найскладніших конфліктів XX ст., є з'ясування ролі і місця Радянського Союзу у виникненні, розвитку, а також у врегулюванні конфлікту на Близькому Сході.

До недавнього часу деформації всередині СРСР лягали тінню як на саму зовнішню політику цієї держави, так і на її вивчення. Це в повній мірі відноситься до проблеми міжнародних криз і конфліктів в "третьому світі", в тому числі і до близькосхідного конфлікту.

Аж до середини 1980-х років як в Москві, так і у Вашингтоні на всі регіональні кризи в "третьому світі" дивилися виключно через призму своїх власних, до того ж часто викривлених інтересів, не зважаючи на інтереси держав – безпосередніх учасників конфліктів. При цьому ці конфлікти і кризові ситуації оцінювалися виключно в ідеологічних категоріях, з точки зору конфронтації Схід - Захід.

Близькосхідний конфлікт займає особливе місце в ряду міжнародних конфліктів. Його масштаби, тривалість, число учасників не мають аналогів в післявоєнній історії. В цей конфлікт прямо або побічно були втягнуті не тільки всі держави Близького Сходу, але також і дві наддержави СРСР і CША, країни Західної Європи і багато інших держав.

Роль Радянського Союзу в близькосхідному конфлікті вивчена мало. Аж до 1985 р. в Радянському Союзі була відсутня гласність і радянські історики не мали можливості об'єктивно і неупереджено оцінювати історичні події.

Мета – вивчення політики СРСР на Близькому Сході в 1948 – 1980 рр.

Завдання: 

• розглянути еволюцію політики Радянського Союзу на Близькому Сході в даний період;
• визначення основних етапів політики СРСР в регіоні;
• з'ясування мотиви і причини залучення СРСР в Близькосхідному районі;
• визначення цілей, пріоритетів і методів реалізації радянської зовнішньої політики і дипломатії в регіоні;
• розглянути протистояння США і СРСР
• з'ясування основних проблем і труднощів у відносинах СРСР і країн Близького Сходу.

Об’єкт – міжнародна політика СРСР на Близькому Сході у 1948 – 1980 рр.

Предмет – процес становлення і розвитку радянської політика в Близькосхідному регіоні в 1948 – 1980 рр.

Структура роботи

Дослідницька робота складається зі вступу, одного розділа, висновків та списку використаної літератури.

Радянська зовнішня політика на Близькому Сході у 1948 – 1980 рр.

Активізація державної політики СРСР в арабському світі почалася після закінчення Другої світової війни, коли рухнула століттями створювана колоніальна система. Не витримують критики твердження про те, що СРСР брав участь у поваленні колоніальних і залежних режимів, які зазнали краху не з допомогою Москви, а в результаті боротьби національних сил.

Доповідаючи про причини приходу до влади революційних сил в Іраку в 1958 році, американський посол в Багдаді Вільям Галлман писав в шифртелеграмі, направленій до Вашингтона, що «переворот в Іраку не був справою рук Москви». А посол Великобританії в Іраку Майкл Райт доповідав у Форін Офіс: «Подібно до ситуації в Єгипті, де група офіцерів на чолі з Насером повалила короля Фарука, переворот в Іраку був викликаний зростаючим невдоволенням політикою і діями короля Фейсала і його підручного прем'єр-міністра Нурі Саїда» [3].