Науковці у пошуках істини

 Міністерство освіти і науки України[pic 1]

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Факультет української філології та літературної творчості імені

Андрія Малишка

  Кафедра історії та етнополітики

 [pic 2][pic 3]

 Постановка проблеми. Державотворення як процес має загальні риси та особливості для кожної країни, народу і суспільства. Відповідно до цього українське державотворення має свої характерні ознаки. Шлях українського народу щодо розвитку своєї державності.

Мета :  проаналізувати сутність управлінської категорії “державотворення”, запропонувати теорії походження держави, визначити основні державотворчі процеси на території України.

                                              Вступ

 «Батьківщина – як кінчик ниточки, замотаної у клубок. Назвеш себе на ім’я по батькові – згадаєш батька, назвеш батька – згадаєш діда, назвеш діда – згадаєш прадіда… Без перерви тягнеться ниточка, довжина її – вічність. Якими були аони – мої пращури – слов’яни ? Що було тоді коли починалася нитка поколінь? Як сталося, що вона не розірвалася ?».

 О. Мітяєв

Держави, якими керують ззовні, відносно швидко розлучаються зі своєю історією, зі своїм минулим, зі своїми традиціями, зі своїми національними символами, зі своїми звичаями, часто і з власним літературною мовою. Українці це - об'єднання, мета якого не є задоволення тваринних потреб або рішення незначних і швидкоплинних задач. Це суспільство, в якому повинні розвиватися все : науки і мистецтва, всі чесноти і досконалості.

1. Науковці у пошуках істини  

1990 року збулася споконвічна мрія українців мати власну незалежну державу. Пройшли роки, а  Україна досі йде до своєї цілі - демократичної держави. Соціально-економічна, політична та правова кризи, які спостерігаються в сучасному житті , актуалізують пошук дослідження її виникнення та розвитку. Даним завданням займалися багато вчених, тому вважаю за необхідним згадати їх.  

З найдавніших часів проблемами теорії держави займалися не тільки правники, але і письменники-філософи. Видатними постатями в історії світової інтелектуальної традиції були перші теоретики держави Платон і Арістотель, Н. Макіавеллі, Г. Гроцій, Дж. Локк, Ж-Ж. Руссо, І. Кант, Г. В. Ф. Геґель та ін. Незважаючи на відсутність правової освіти, вони на високому рівні творили вчення про державу.

І. Франко теж не був юристом, проте, його енциклопедичні знання сприяли формуванню власної чіткої системи поглядів на державно-правові явища. Ідеї, які він висловив понад сто років тому, мають не лише історико-пізнавальний інтерес, а й залишаються сьогодні багато в чому цікавими та актуальними.

Розуміння мислителем процесу виникнення держави знайшло своє відображення у працях таких науковців, як А. Брагінець, М. Кармазіна, В. Катрич, О. Копиленко, О. Скакун, Д. Славич, В. Сокуренко, В. Тимошенко та ін.

І. Франко” зазначив, що “причину розпаду первісно-общинного ладу  він пояснював економічною його слабістю, також безупинними війнами між племенами, наслідком яких було швидке зростання приватної власності, а з цим і виникнення держави та різкої нерівності в розподілі майна між суспільними верствами, які виникали” О. Лисенко у праці “Соціологічні погляди Івана Франка” 1958 року підкреслив: “заслуга Франка як мислителя полягає в тому, що він вказав на фактори, які обумовлювали закономірності історичного розвитку”

У радянський період погляди І. Франка на утворення держави розглядав також В. Сокуренко. Він зауважував, що письменник “…близько підійшов до правильного розуміння питання походження держави і права”, а також виклав історичний процес їхнього виникнення. В історико-правовій праці “Іван Франко” 1987 року О. Скакун наголосила на особливому інтересі мислителя до суспільної влади додержавного періоду. “Перехід до держави від общин як основного осередку міжплемінних союзів, – пише дослідниця, – І. Франко не вважав одночасним актом, вбачаючи зародження влади вождя, який опирався на військо, в додержавному суспільстві”.