Історія укаїнського Вільного козачества (1917-1918)

                         1.Вступ

Серед багатьох сторінок історії періоду 1917-1918 рр., що мали вплив на загальноукраїнське життя, виділяється історія виникнення та діяльності Вільного Козацтва. Саме утворення, характеристика та наслідки діяльності слугують предметом даної роботи . Розпочався цей рух навесні 1917-го на Звенигородщині й поступово охопив Київщину, Чернігівщину, Поділля, Лівобережжя та центральні райони Наддніпрянщини, набувши загальноукраїнського характеру, значно вплинувши на збройну боротьбу в період національно-визвольних рухів. Методом дослідження доцільно обрати аналіз історичеих джерел . У той же час ці події ще не знайшли повного висвітлення в історичних дослідженнях, про них згадується лише як епізод у загальному ході революції. Головною джерельною базою для них послужили спогади одного з організаторів та учасника вільнокозацького руху Юрка Тютюнника. Частково історія вільного козацтва розглядається в загальному процесі будівництва українських збройних сил у дослідженні Віктора Голубка. Організаційно-правові аспекти розвитку вільно-козачого руху висвітлюються в роботах Миколи Кравчука. У цілому слід зазначити, що історія створення та розвитку Вільного Козацтва, як складового комплексу державного механізму, ще не стала предметом цілісного дослідження. У той же час документальна база для цього відкладена в фондах Центральної Ради (далі УЦР) та її військових інституцій, що зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України. Суттєвим доповненням до цих джерел є публікації в тогочасній пресі, як центральній так і регіональній, що інформували про більшість аспектів діяльності вільнокозачих формувань. Метою даної роботи є висвітлення основних напрямків та наслідків діяльності організацій вільного козацтва, процесу його виникнення  .

2. Передумови виникнення

Вільне козацтво  представляло собою національні добровільні військово-міліційні формування часів національно-визвольних змагань 1917—1921 років, що діяли в Україні та на Кубані. Виникли у процесі розвалу російської армії з лютого по травень 1917 року з метою захисту сіл, а згодом і Української Держави, в умовах зростання громадського безладу і  бандитизму, з метою захисту правди, свободи і соборного народовладдя людей вільної України і священнослужителів Української Православної Церкви. Серед багатьох сторінок історії періоду 1917-1918 рр., що мали вплив на загальноукраїнське життя, виділяється історія виникнення та діяльності Вільного Козацтва. Розпочався цей рух навесні 1917-го на Звенигородщині й поступово охопив Київщину, Чернігівщину, Поділля, Лівобережжя та центральні райони Наддніпрянщини, набувши загальноукраїнського характеру, значно вплинувши на збройну боротьбу в період національно-визвольних змагань. Виникнення і формування воєнізованих і адміністративних підрозділів Вільного українського козацтва продиктовані природними для революційного часу причинами. Під час тодішнього хаосу кожна політична сила вважала необхідністю створити власну військову структуру. Необхідність самозбереження української нації породжувало потребу в створенні організації військового характеру, здатної відстояти незалежність в умовах тотального та всебічного утиску . Лютневі події 1917-го в Петрограді спричинили і започаткували зміни в усьому комплексі державних, політичних, національних, суспільних стосунків в усьому державному механізмі. Почався процес швидкої руйнації старого апарату управління в царській імперії. Особливо гостро проблема владних структур постала в українському селі: влада була практично повністю паралізована бо управлінці, переважно великороси, разом з поміщиками втекли під захист міста. Значно актуалізувала цю проблему необхідність організації самооборони з причини масового озброєного дезертирства з Південно-Західного та Румунського фронтів, що просувалися територією України вглиб колишньої держави Романових, руйнуючи все на своєму шляху. Важливим чинником в утворенні формувань Вільного Козацтва була історична пам’ять українського селянства, яка зберегла козацькі традиції та звичаї суспільного устрою громади. Козаки були одним із найзаможніших верств українського селянства, яке відзначалося патріотизмом та державницьким світоглядом. Тож не випадково, що цей рух набрав організаційного оформлення в місцевостях, які входили до складу Гетьманщини та Запоріжжя . Колосальне значення Запоріжжя і козацтва в історії України знову виправдало себе.