Річки України

Доповідь

Тема моєї курсової роботи «Річки України». В данній роботі я розглянула фізико-географічні характеристики річок України та їх значення у суспільстві і природі. Тому виввчення річок є актуальним сьогодні.

Річка— природний водяний потік, який протікає у проробленому їм руслі. Початок річки називають істоком.

Місце, де вода впадає в іншу річку, озеро або море називають гирлом. Основними характеристиками річок є довжина, ширина та глибина русла, нахил водної поверхні, швидкість течії, величина течії води. В залежності від характеру поверхні, будови річної долини і русла розрізняють рівнинні, гірські та гірсько-рівнинні ріки. За розмірами річки поділяються на великі, середні та малі. Існує поділ річок за джерелами живлення (снігове, дощове, ґрунтове, льодовикове).

Сукупність всіх річок території України - річкова система. Вона є найважливіший елемент природного середовища, джерело питної та промислової води, постійно відновлювальне джерело гідроенергії, тому вивчення річок є актуальним сьогодні.

Вчені створили різноманітні класифікації річок, в залежності від рельєфу, їх живлення і річного стоку та розмірів. Більшість річок України належать до рівнинно-річкових.

На території України виділяють від центрове розміщення річкової мережі, поєднання від центрового з паралельним, що формується в межах підвищених структурно – денудаційних рівних представлене малими річками басейнів Чорного і Азовського морів. Кулісоподібне розташування річкової мережі характерно для Українських Карпат.

Розподіл річок на території України нерівномірний, їх кількість і водність зменшується в напрямку з більш зволоженого північного заходу до посушливого південного сходу. Багато річок в гірських районах Карпат, в мало – південній степовій частині Причорномор’я і Приазов’я, а зовсім нема в подовому районі між р. Дніпром і Сивашем, а також закарстованих яйлах. Річки України належать до трьох морів: Чорного, Азовського та Балтійського.

Нерівномірність розподілу річкового стоку по сезонах в роках потребує заходів, спрямованих на його регулювання і раціональне використання Однією з основних гідрологічних характеристик є середньо багаторічний стік або норма річного стоку. Під нормою стоку розуміють середнє арифметичне значення річного стоку, обчислене за період такої тривалості, який дає достатню сталість розглядуваної величини. Річний стік протягом року розподіляється нерівномірно. Це залежить від фізико-географічних факторів, які можуть змінюватися протягом року або протягом багатьох років залишатися незмінними. Характер внутрірічного розподілу стоку залежить від кліматичних величин, геоморфологічних особливостей басейнів, гідрогеологічних умов та інших природних факторів. Більша частина річок України належать до річок переважно снігового живлення.

Сукупність водних об’єктів як фізико-географічних одиниці складає єдиний державний водний фонд. Він включає: річки, озера, водосховища, інші поверхневі водойми і водні джерела, а також води каналів і ставків, підземні води, внутрішні моря і територіальні води. Всі ці водні об’єкти входять до складу єдиного державного водного фонду при будь-якій гідрологічній характеристиці. Водні ресурси України складаються з місцевого стоку, який формується в річковій мережі на території України, та стоку, що надходить до її території з прилеглих регіонів Головним джерелом живлення річок і формуванні водних ресурсів України і атмосферні опади. Частина вологи витрачається на випаровування.