Поняття про дзвонові звуки

КЗ ЛОР «ДРОГОБИЦЬКИЙ МУЗИЧНИЙ КОЛЕДЖ

ІМ. ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО

КУРСОВА РОБОТА

на тему

«МУЗИКА ДЗВОНІВ»

Виконала:

студентка І курсу

відділу «Теорія музики»

Романишин Наталія

Ярославівна

Науковий керівник:

викладач-методист

ПЦК «Теорія музики»

Сеник ОльгаДем’янівна

м. Дрогобич - 2018

ПЛАН  

Вступ. Поняття про дзвонові звуки …………………………………………        3

Основна частина

1. Історія мистецтва дзвонів в культурі Західної Європи …………………        5

2. Історія дзвонів в Україні ……………………………………………………        6

3. Історія ливарного мистецтва ………………………………………………        8

4. Види церковних дзвонів ……………………………………………………        9

5. Мистецтво карильйонної музики …………………………………………        10

Висновки …………………………………………………………………………        13

Список використаної літератури /…………………………………………….        16

ВСТУП

Поняття про дзвонові звуки

Ми живемо в озвученому світі, де навіть павутинка дзвенить. Це - гуркіт, стукіт, свист, гудки, дзвін. Одні звуки привертають увагу раптовістю, гучністю, надзвичайністю, таємничістю. Інші - виразністю і красою. А є звуки, на які ми навіть не звертаємо уваги.

Звук - це фізичне явище, викликане коливанням пружного тіла. Ці коливання утворюють звукові хвилі. Вони розповсюджуються у навколишньому середовищі й через сприйняття людським вухом усвідомлюються як відчуття звуку.

Звуки поділяються на музичні, шумові та дзвони.

Музичний звук - це звук з чітко визначеною висотою яку можна відтворити голосом або за допомогою музичного інструменту. Музичний звук має тривалість, гучність, тембр. Музичний звук створює регулярне коливання звукових хвиль.

Шум або акусти́чний шум – коливання частинок навколишнього середовища, що сприймається органами слуху людини як небажані сигнали. З точки зору акустики: шум – нестійкі або випадкові акустичні коливання, що характеризуються випадковою зміною амплітуди і частоти. Отже, можна сказати, що шум - це безсистемне поєднання великої кількості звуків, тобто злиття всіх цих звуків в один безладний голос. Шумові звуки створюють нерегулярне коливання звукових хвиль.

Окрему групу становлять звуки дзвонів. Дзвін  посідає місце між інструментами з певною висотою звучання та без певної висоти звучання. Має складний звуковий  спектр, у якому поєднано гармонічні  й негармонічні  обертони, що можуть змінювати амплітуду коливання. Основний  тон дзвону  – неяскравий. Часто його функцію виконує один з найгучніших обертонів. Дзвони  відрізняються за формою, способами виготовлення, розташування, фіксування та звуковидобування залежно від походження та національних  традицій. Європейські  дзвони   мають усередині ударник («язик»), за допомогою якого здійснюють звуковидобування. Діаметр дзвону, як правило, дорівнює його висоті (таке співвідношення визнане найкращим італ. майстрами початку  V ст.)  Висота дзвонів  Східної  Азії перевищує їхній діаметр. Існують дзвони без «язика», де звук видобувають за допомогою зовнішнього  ударника. Західно –європейські  дзвони  мають яскраво визначений певний тон, у східно-європейській культурі   ледь помітний основний  тон губиться серед яскравих обертонів.  Західноєвропейські  інструменти утворюють злагоджені карільони (послідовно розміщені набори дзвонів), тоді як східноєвропейські інструменти, де складне поєднання негармонічних  та гармонічних обертонів надає кожному інструментові неповторного забарвлення, стають основою ритмічного  дзвону. На більшості західноєвропейських  дзвонах  звук видобувають шляхом їх розгойдування, що унеможливлює використання дзвонів  великої ваги. Східноєвропейські  дзвони  підвішують нерухомо, що дає змогу використовувати великі інструменти й грати на них ритмічніше. Найтяжчий у світі Цар-Дзвін  вагою 12 000 пудів (бл. 200 т) знаходиться у Москві (Росія).