Характеристика поняття правопорушення

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА

1. Визначення поняття « правомірна поведінка», класифікація.
2. Причини нестабільної правомірної поведінки в нашому суспільстві.

РОЗДІЛ ІІ. ПОНЯТТЯ  « ПРАВОПОРУШЕННЯ»

2.1 Характеристика правопорушення як виду неправомірної поведінки.

2.2 Головні ознаки правопорушення.

РОЗДІЛ ІІІ.  Склад та види правопорушень

3.1 Юридичний склад правопорушення.

3.2 Види правопорушень.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

         Люди вступають в різні суспільні відносини один з одним на протязі всього свого життя.  При цьому окрема група відносин може перебувати поза сферою правового регулювання, а інші відносини зовсім не можуть існувати без юридичної регламентації.  

         Для юридичної науки  найбільший інтерес являє собою правову поведінку, яка реалізується у формі правомірної поведінки та правопорушення.  Російський правознавець В. М. Хвостов писав: «Норми права суть веління, звернені до волі людей і визначають необхідну від них державою поведінку.  Ці норми не повинні бути порушені ні самою державою і його органами, ні приватними особами – підлеглими  держави, але вони, проте можуть бути ними порушені ».  

       Актуальність теми зумовлена ​​й тим, що правові науки порівняно недавно виявили нові різновиди правопорушень: конституційні, фінансові, цивільно-процесуальні, кримінально-процесуальні;  так само недавно приступили до суттєвих узагальнень, виявляючи особливості правопорушень в публічному та приватному праві.  У зв'язку недостатністю теоретичної основи в ряді юридичних наук намітилася тенденція відмови від класичної конструкції складу правопорушення, підміни одних понять іншими, а недостатня теоретична розробка проблем складу правопорушення в теорії держави і права дозволила деяким вченим необґрунтовано стверджувати, що «загальна теорія права не здатна слугувати теоретичною  базою дослідження цивільного правопорушення » і його складу.  

       Таким чином, представники галузевих наук без наявності на те підстав ставлять під сумнів здійснення теорією держави і права методологічної функції.  Крім того, в деяких юридичних науках, які тільки приступили до дослідження власних галузевих видів правопорушень, намагаються обґрунтувати конструкції складів правопорушень, які не засновані на досягненнях науки теорії держави і права.  Теорії держави і права покликана формувати однаковий понятійний апарат теорії складу правопорушення і в зв'язку з появою нових різновидів правопорушень - його загальну юридичну конструкцію, виконуючи тим самим свою методологічну функцію.        Проблема правопорушення протягом багатьох років залишається найбільш значущою і дискусійною в юридичній науці.

        Дана тематика піднімалася і розглядалася багатьма відомими правознавцями, серед яких - Коркунов Н. М., Самощенко І.С., Шершеневич Г.Ф., Кудрявцев В.Н., Ю.А. Денисова, В.В. Копєйчикова, В.О Котюка, М. В.Кравчука  та  багато інших.

          Об'єктом дослідження курсової роботи є суспільні відносини в сфері правового регулювання, зокрема - неправомірної поведінки.

          Предметом дослідження є теоретичні доробки вчених, представників науки теорії держави і права, нормативно - правові акти України, наукова література, навчальні посібники, монографії  і статті, що розкривають сутність такої правової категорії як правопорушення.

          Мета курсової роботи полягає в тому, щоб дати правову характеристику поняттю правопорушення, найбільш детально розкрити склад правопорушення і розглянути його основні види.

          Виходячи з поставленої мети, завданнями курсової роботи є наступні:

• виявити особливості та охарактеризувати процес правомірної поведінки;  
• визначити дефініцію правопорушення шляхом розгляду системи його специфічних ознак;  
• розглянути юридичний склад правопорушення через такі його елементи, як об'єкт, суб'єкт, об'єктивна і суб'єктивна сторона правопорушення;  
• класифікувати правопорушення за різними підставами, розглянути основні підходи до виділення видів правопорушень.

       Під час написання даної роботи використовувалися загальнонаукові  методи, до числа яких відносяться методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції та аналогії.  А також були використані спеціальні методи, серед яких - порівняльно-правовий і формально-юридичний методи.