Фiнансовi шахрайства в тiньовiй економiцi

Тусова Н.О.

Здобувач вищої освіти освітньо-професійної програми                                          «Облік і оподаткування»

Миколаївський національний аграрний університет

м.Миколаїв, Україна

tusovanet@gmail.com

ФІНАНСОВІ ШАХРАЙСТВА В ТІНЬОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Категорія «фінансове шахрайство» трактується як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою в процесі формування, розподілу та використання фондів грошових коштів з метою здобуття матеріальної вигоди [1]. Найбільшого розквіту фінансове шахрайство отримало в процесі розвитку тіньової економіки.

Тіньова економіка справляє значний негативний вплив на всі соціально-економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Поширення тіньової економіки сприяє різкому зниженню ефективності державної політики, а в деяких випадках й неможливості регулювання економіки ринковими методами із застосуванням інструментів грошово-кредитної й податкової політики.

Фінансове шахрайство, яке існує в сучасному суспільстві є слідством розвитку процесу корупції. Дефініція «корупція» трактується як діяльність індивіда чи групи осіб, яка безпосередньо пов'язана з отриманням особистої вигоди за рахунок використання службового становища [2]. Процес корупції часто розглядається як порушення етики, проте правильніше розглядати його як кримінальний злочин, який має глобальний масштаб. Корупція є однією з причин глобальних економічних і фінансових криз.

Причини корупції умовно можна звести до кількох груп:

- політичні: політична нестабільність, розгалуженість політичної системи, наявність великої кількості політичних партій, дисбаланс функцій та повноважень гілок влади;

- економічні: нестабільна економічна ситуація в державі, нерозвиненість малого і середнього бізнесу, зниження рівня життя громадян;

- соціально-психологічні: відсутність дієвої системи громадського контролю, менталітет;

- організаційно-управлінські: відсутність чіткої регламентації діяльності державних службовців, наявність у службових осіб надто широких розпорядчо-дозвільних повноважень для прийняття рішень на свій розсуд, масове заміщення посад державних службовців шляхом використання особистих зв’язків;

- правові: недоліки нормативно-правової бази, зверхність чиновництва над населенням, надмірна закритість державних органів та службових осіб, відсутність на нормативному рівні цілісної системи засобів запобіжного впливу на причини та умови, що сприяють корупції та корупційним діянням;

- морально-психологічні: послаблення імунітету суспільства відповідно до антикорупційної мотивації.

Наслідки корупційного явища є досить складними для суспільства і держави і їх слід класифікувати за сферами суспільного життя. У соціальному розрізі корупція призводить до того, що у суспільстві діють дві системи – офіційна і неофіційна, тобто правова і нелегальна, через що досить часто саме нелегальна система виходить на перший план руйнуючи всі соціальні цінності.  Починаючи з порушення службового обов’язку корупція тягне за собою порушення інших суспільних відносин: призводить до гальмування та викривлення соціально-економічних реформ, поглиблює соціальну нерівність громадян, збільшує соціальну напругу в суспільстві, порушує принципи соціальної справедливості, ускладнює доступ громадян до соціальних фондів, перешкоджає користуванню ними, тощо. Важливим є розгляд наслідків корупції у економічній площині, адже корупція впливає на всі сфери економіки України, а масова «тінізація» є економічним підґрунтям корумпованих зв’язків. Корупція підриває економічні основи держави, блокує надходження іноземних інвестицій, приводить до «тінізації» економіки, сприяє зростанню впливу організованих злочинних груп. Політичні наслідки корупції проявляються в тому, що вона: змінює сутність політичної влади, знижує рівень її легітимності як всередині держави так і на міжнародній арені, порушує принципи її формування і функціонування, демократичні засади суспільства і держави, підриває політичну систему, тощо. При високому рівні корумпованості державних органів корупція стає системним елементом державного управління. За таких обставин управління державою суттєво віддаляється від демократичних принципів і значно спрощується для корумпованих представників влади, яким притаманний спрощений погляд на владу, на її сутність і суспільне призначення, на власне службове становище, яке розглядається як засіб задоволення особистих інтересів.