Сучасний стан нетарифного регулювання в Україні

Індивідуальне завдання

Сучасний стан нетарифного регулювання в Україні

Зовнішня торгівля є ключовою сферою міжнародної економічної діяльності України, і подальший її розвиток залежить від ефективності державної політики регулювання. Основне завдання державного регулювання зовнішньої торгівлі полягає в стимулюванні експорту національних виробників, підвищенні конкурентоспроможності їхньої продукції на світових ринках та обмеженні імпорту для розширення можливостей національних виробників у задоволенні внутрішнього попиту та конкуренції з іноземними компаніями [1].

Нетарифне регулювання в багатьох країнах світу вважається домінуючою складовою зовнішньоторговельної політики, оскільки воно охоплює сукупність методів і інструментів як для стимулювання, так і для обмеження експортних та імпортних операцій.

Потреба в запровадженні режиму квотування та ліцензування для окремих груп товарів обумовлена нерівновагою між обсягами імпорту та внутрішнім виробництвом аналогічних продуктів, а також великою часткою бартерних операцій, ефективність яких переважно низька. У разі бартерних розрахунків створюються сприятливі умови для різних зловживань. Зі зростанням власного виробництва товарів, які заміщують імпорт, імпортні квоти повинні зменшуватися, а при досягненні балансу між власним виробництвом і внутрішнім попитом – анулюватися.

Рішення щодо встановлення режиму ліцензування та квотування експорту та імпорту, а також визначення переліку товарів, які підлягають ліцензуванню чи квотуванню, та термінів дії кожного режиму для кожного товару є компетенцією Верховної Ради України за участю Кабінету Міністрів.

Щорічно в Україні визначається перелік товарів, для яких обов'язкове ліцензування та квотування при експорті та імпорті.

З 28 червня 2015 року набрав чинності Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" № 222-VIII від 2 березня 2015 року [4], яким скасовується попередній Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" № 1775-III від 1 червня 2000 року. Відповідно до цього нового закону ліцензування припиняється для 26 видів господарської діяльності, включаючи операції з металобрухтом, діяльність митних брокерів, будівництво об'єктів 1-3 категорій складності, торгівлю агрохімією, ветеринарними препаратами, рідким паливом, біогазом тощо.

Важливо відзначити, що в Україні не застосовується експортне субсидування. Згідно з чинним законодавством, експортні субсидії, які надаються у формі прямих державних допомог при високій результативності експортної діяльності чи виконанні експортних програм, мають обмежений вплив на фінансове становище, і їх обґрунтованість вимагає ретельного аналізу в кожному конкретному випадку. У контексті напруженого фінансового середовища такі субсидії, як правило, не порушують стандартів ГАТТ/СОТ щодо недобросовісної конкуренції, і їхні положення та заходи можна ефективно використовувати в національній практиці зовнішньоторговельного регулювання.

Технічні норми, стандарти та правила безпеки не завжди знаходять належне застосування в українській практиці, що може негативно впливати на внутрішній ринок, захищаючи його від імпорту низькоякісної та несертифікованої продукції. Для вирішення цієї проблеми Верховна Рада України прийняла 15 січня 2015 року Закон України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" № 1065 від 27 листопада 2014 року. Цей закон визначає загальні правові та організаційні принципи розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і процедур оцінки відповідності, а також проведення оцінки відповідності. Це спрощення експорту товарів з України до ЄС передбачає адаптацію національного законодавства до європейських нормативних актів.

Зазначений