Започаткування економіко-математичного напряму в Україні Є.Слуцьким

                                  Київський національний університет

                                           імені Тараса Шевченка

                                           Економічний факультет

                                               Самостійна робота

                                   з предмету Історія економічних вчень

                 на тему «Започаткування економіко-математичного напряму в Україні Є.Слуцьким»

                                                                                                                            Виконала:                                                                                                                        

                                                                                                      Студентка І курсу

                                                                                                            Спеціальності:

                                                                                          «Міжнародна економіка»

                                                               Дземашкевич Олександра Олександрівна    

МЕТОДОЛОГІЧНІ НОВАЦІЇ Є. СЛУЦЬКОГО В ДОСЛІДНИЦЬКОМУ ІНСТРУМЕНТАРІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

У цій статті розповідається про внесок  українського економіста Є.Слуцького у розвиток методології економічних вчень. Його творчість  досліджується на основі еволюції світової економічної науки на межі ХІХ–ХХ ст.    

 Творчість відомого українського вченого Євгена Слуцького є дуже відомою на Заході та  не повністю вивчена в Україні – з  кожним днем все частіше привертає увагу вітчизняних дослідників як в галузі історії економічної думки, так і в сфері прикладних економіко-математичних досліджень, які мають більш прагматичне спрямування – повне використаняя в сучасних економічних розвідках запропонованого вченим математичного інструментарію. Відродження інтересу до наукової спадщини Є.Слуцького пояснюється також і розвитком в останні роки мікроекономічного аналізу.

 Дослідження наукового статку Євгена Слуцького в Україні розпочалося  науковими розвідками таких вчених,як  Я.Талали та С.Злупка на наприкінці 1990-х років , а також пізніше було продовжено Л.Горкіною , П.Клюкіною , П.Леоненкою та В.Небратом. Також неможливо не зазначити про досить важливу подію, а саме про появу двох фундаментальних академічних видань: видання праці Є.Cлуцького «Теорія граничної корисності» за редакцією професора В.Фещенко  та збірник праць вченого з економічної теорії, теорії ймовірностей, економетрії,  математичної статистики та демографії (значна частина яких вперше видана в Україні),який був підготовлений колективом науковців економічного факультету Київського національного університету iмeні Тараса Шевченка за редакцією професора В.Базилевича. Водночас, попри зростання дослідницького інтересу до наукового статку Євгена Слуцького в останні десятиліття, все одно на сьогодні залишається недостатньо розглянутим питання наукового внеску вченого у розвиток методології економічних вчень.

  Щоб оцінити роль  внеску Є.Слуцького у світову економічну науку, потрібно обов’язково пригадати, як відбувався сам  розвиток західної та вітчизняної економічної думки на межі ХІХ– ХХ ст. Завдяки значним зрушенням, що відбулися в  переломний для історії економіки та економічної науки період,  перед вченими поставили проблему  пошуку нових концептуальних підходів та розроблення на їхній основі нової парадигми економічного аналізу. Світова економічна наука в цей період розвивалась переважно як «чиста наука» («pure economics»), скерована на пошук методологічних відмінностей та здійснення досліджень.Новий час ставив питання про необхідність вирішення практичних завдань та дослідження не абстрактної «економічної людини», в яких здійснюється реальний економічний вибір, а також мотивів та рушіїв поведінки конкретних суб’єктів економічної взаємодії.Видатний український вчений С.Луцький добре розумів, що «ортодоксальна» економічна наука, не здатна вирішувати складних прикладних проблем, які постали перед суспільством на новому рівні розвитку суспільного виробництва. Порівняно з економічною наукою минулого в якій стояли в більшості теоретичні завдання, то початок ХХ ст. ставить перед вченими нові завдання, що досить добре демонструють необхідність розробки інших підходів. Трансформація науки у вирішенні прикладних проблем потребувала від неї самої кардинальних змін  у концептуальних та методологічних засадах дослідження. Усвідомлюючи потребу оновлення методології науки, Є.Слуцький обґрунтовує нові принципи економічного аналізу – формально-праксеологічний підхід (психологічні методи дослідження природи та рушіїв економічних процесів); математичний та статистичний  аналіз економічних явищ. Перехід до використання зазначених підходів у економічних дослідженнях у західній економічній науці отримав назву маржинальної революції, у вітчизняному ж науковому середовищі нововведення залишились практично непоміченими. Загалом нововведення у розробці та застосуванні методологічного дослідження стало істотною рисою наукових розвідок вченого. Також слід звернути увагу на те,що на початку своєї наукової діяльності молодий дослідник, захопившись вивченням філософії, психології та соціології, зауважував, що їхня методологія має значний потенціал для вдосконалення економічних досліджень.«Працюючи над теоретичною економікою, – писав Слуцький, – я ще зі студентської лави керувався переконанням, що ця наука лише тоді стане цілком наукою, коли будуть опрацьовані найглибші її основи, які мають коріння у ряді суміжних з нею дисциплін, а особливо у загальному для всього знання філософському підґрунті». Економіка для Слуцького-це насамперед суспільна наука і відтак, дослідження економічних процесів повинно розпочинатися із вивчення саме суспільства, як більш загальної системи. «Як відомо, – пише Слуцький, – існують два протилежні погляди на суспільство: індивідуалістичний та соціальний. Індивідуалістичний, полягає в тому, що суспільство розглядається як проста кількість індивідів, які й визнаються єдиною реальністю, що лежить в основі соц. явищ. А в соціальниму, в основному зводиться до заперечення «атомістичного» погляду на суспільство й вимагає, щоб при вивченні суспільства виходили саме з суспільних явищ». Слуцький пропонує поєднувати обидва погляди на суспільство для того, щоб отримати відповідь на питання «якою є природа економічних процесів?», виходячи як з індивідуалістичних, так і з соціальних мотивів людської поведінки. Особливу роль у процесі пізнання економічних явищ вчений відводить психології: «Психологія як допоміжна дисципліна мала б надати у розпорядження політичної економії сукупність безспірних положень, на які остання могла б спертися у своїх побудовах». Використовуючи методи психології у своїй науковій діяльності, Є.Слуцький вказує на необхідність кардинального оновлення самої психології, яка із науки про загальне повинна перетворитися на реальний інструмент дослідження суспільних процесів. Вчений пише: «До перешкод, які утруднюють теоретичну роботу зі створення міцного фундаменту для теоретичної політичної економії, належить, між іншим, невизначений стан сучасної психології». Незадовільний та нерівномірний стан розвитку психології , на думку Є.Слуцького, позбавляє політичну економію та інші суспільні науки «твердого наукового базису» та підштовхує дослідників інших галузей до необхідності здійснення ґрунтовних психологічних досліджень.Тож з всього написанного,можна зробити висновок,що Слуцький наполягає на необхідністі врахування психологічних чинників в економічних дослідженнях, оскільки корисність благ формується під впливом суб’єктивних уподобань людей і обмеженості належних їм ресурсів: «Не можна випускати з уваги, що діяльність людей залежить не тільки від схильності до дій, а й від міри задоволення інтересів. Отже знати тільки функції корисності недостатньо, бо потрібно знати й кількості благ у використанні індивідуумів,щоб можна було зробити висновок про їхню подальшу поведінку». На думку вченого,без використання психологічного інструментарію може обходитись лише вузьке коло економічних дисциплін, від яких у такому випадку не варто очікувати прагматичних результатів та висновків: «Якби навіть психологічна аргументація і являла собою тимчасове риштування, яке в майбутньому підлягає знищенню – пише вчений, – то для більшості теорій, що трактують людську діяльність, час такої емансипації ще не настав …та й навряд чи настане колись». Згодом його переконаність у можливостях психології як методу дослідження економічних процесів зміцнилася і Слуцький розпочав ґрунтовне дослідження потенціалу математичного та статистичного аналізу економічних процесів. Поєднання психологічних, статистичних та математичних методів аналізу економічних явищ, динаміки економічних показників та причин їхньої зміни стало новаторським інструментом в економічних дослідженнях вченого, що не тільки принесло йому світову славу, а й збагатило вітчизняну економічну науку. Прагматизм нового підходу, за думкою самого вченого, полягав у поєднанні суб’єктивного (представленого психологічним інструментарієм) та об’єктивного (що виявлявся у використанні математичних методів) підходів. При цьому, вчений акцентує увагу на необхідності стикових (говорячи сучасною мовою -– міждисциплінарних) досліджень. Слуцький зазначає, що статистик повинен бути насамперед математиком, бо його наука є наукою математичною. Відтак, застосування статистики до аналізу господарських процесів неможливе без використання математичних методів. Слуцький пише: «Застосування математичного методу – не примха економістів, які випадково поєднують математичні знання з економічними, а необхідність, що випливає з характеру завдань, які підлягють розв`язанню нашою наукою».