Антикризове управління фінансовими ресурсами підприємства

Антикризове управління фінансовими ресурсами підприємства

Вступ

Криза реальної економіки спочатку вибухає у фінансовому секторі і вдаряє по реальному сектору економіки. Потік кредитних зобов'язань зайшов у глухий кут. Без кредитів не буває інвестицій. Без інвестицій життєвий цикл не працює. В результаті відбувається спад, зростає безробіття, зменшуються державні доходи та зменшуються соціальні виплати. Безперервне економічне зростання неможливе без інвестицій у наступний цикл, без експлуатації капіталу для отримання найвищого прибутку в умовах жорсткої конкуренції. Якщо ж мова йде про сферу фінансового капіталу, то прибуток можна отримати за умови, що капітал прагне до максимального прибутку. У сучасних умовах криза визначає загрозу неплатоспроможності та банкрутства підприємства, що призводить до його фінансової кризи. Фінансова криза в компанії є похідною від виробництва, оскільки проблема в діяльності підприємства призводить до втрати потенціалу, успіху, загрожує його платоспроможності та продовженню існування як суб'єкта господарювання.

1. Формування антикризового фінансового управління

Формування антикризового фінансового менеджменту підприємств, спрямованого на їх виживання та адаптацію до ринку, набуває особливої ​​актуальності в умовах, коли відбуваються перетворення, що мають глобальний характер.

Антикризове фінансове управління має базуватися на загальних характеристиках управління, але з урахуванням специфічних особливостей, пов’язаних з антикризовими процесами. Своєчасне виявлення ознак фінансової кризи та виявлення причин кризи – ось специфічні функції, притаманні антикризовому фінансовому менеджменту. Важливо передбачити, як одні фінансові проблеми можуть призвести до інших і тим самим ще більше погіршити фінансовий стан підприємств. Антикризове фінансове управління може бути успішним, якщо воно своєчасне та превентивне.

Фінансова криза підприємства є однією з форм порушення його фінансової рівноваги, що відбивається через різноманітні фактори протиріччя між фактичним станом фінансового потенціалу підприємства та фінансовими потребами, що створює найбільш небезпечні потенційні загрози для підприємство. Зовнішні фінансові фактори, що характеризують здатність адаптуватися до умов середовища, включають: неефективну фінансову стратегію, низьку ліквідність активів, зростання дебіторської заборгованості, високу частку позикового капіталу, погане фінансове створення та управління.

У всьому світі, особливо в останні роки, в бізнесі з’являються нові рекомендації щодо виходу з фінансової кризи з регулярним переміщенням між оптимізмом і песимізмом. Але є одна особливість: фінансова криза в основному обтяжила фінансове становище найбагатших країн світу. Світова економіка відповість на це посиленням фіскальної та монетарної політики – посткейнсіанський рецепт. На даний момент існує багато суперечок щодо того, як має розвиватися країна, щоб компенсувати можливі майбутні потрясіння.

Головне – підстрахуватися за рахунок накопичення великих валютних резервів, щоб уникнути потрясінь від світового економічного спаду. Особливо важливо створити власний потенціал, щоб залишатися незалежним від коливань на світових товарних ринках.

Жодна країна, багата чи бідна, не є нестабільною від фінансових потрясінь, а тому світова економіка ще не увійшла в «посткризовий» період [1].

Основні методологічні та методологічні особливості антикризового фінансового менеджменту дозволяють дослідити деякі його функції, які за своїм змістом значною мірою збігаються з основними фазами управлінського циклу: діагностика наявних проблем (досягнення цілей антикризового управління значною мірою залежить від своєчасного виявлення кризи); загальне формулювання цілей і розробка антикризової стратегії (антикризова стратегія визначає основні немонетарні та монетарні цілі змін, що плануються на підприємстві, а також загальні механізми досягнення цих цілей); оперативне планування (планування вважається основною функцією управління взагалі і антикризового управління зокрема, процес визначення цілей організації та їх змін, стратегії і програми стабілізації кризи, ресурси для їх досягнення).