Європейський вектор стану бюджетної системи в сучасних умовах економіки

Роботу виконала: Мельник М. Ю.

Відокремлений структурний підрозділ

 «Одеський торгівельно-економічний

фаховій  коледж Київського національного

 торгівельно-економічного університету»

керівник: доктор економічних наук, доцент Чуркіна І.Є.

Європейський вектор стану бюджетної системи в сучасних умовах економіки.

 Останні декілька років стали справжнім випробуванням для фінансової системи України. Фінансова система України, орієнтована на функціонування євроінтеграційних умов розвитку економіки, потребує суттєвої трансформації, що передбачає реалізацію системи взаємопов'язаних заходів, спрямованих на її подальшу розбудову та вдосконалення функціонування всіх її складників: фінансових інститутів, фінансових ринків та систем забезпечення. Механізм функціонування світової фінансової системи характеризується надзвичайною складністю.

 Щодо фінансової сфери, то необхідно відзначити необхідність низки заходів з метою посилення цільового характеру використання використання бюджетних коштів, збалансування державних фінансів, упровадження механізмів з покращення видаткових зобов’язань держави та ін. [1]

  Євроінтеграція потрібна Україні з огляду на:

1. зростання міжнародного товарообороту з випереджальним зростанням обсягів експорту;
2. зростання обсягів іноземних інвестицій;
3. зростання обсягів операцій із гривнею на світовому валютному ринку;
4. мінімізацію рівня кореляції між негативними тенденціями розвитку європейської економіки та національної економіки .

  Тож, євроінтеграція фінансових ринків є важливою для розбудови сектора

небанківських фінансових установ України, оскільки:

євроінтеграція фінансових ринків є важливою для розбудови сектора

небанківських фінансових установ України, оскільки:

1.  в умовах фінансової євроінтеграції відбувається абсолютизація вартості. Саме вона є основним чинником, важливим інструментом і стратегічною метою в системі європейської економіки. Концентрація управлінських функцій на ключових вартісних показниках і трансформація фінансового менеджменту в управлінні вартістю зумовили появу «ідеології вартісного управління». В її основі — цільові орієнтири, сконцентровані не так на максимізації прибутків, як на зростанні вартості бізнесу (компанії);
2. зміна вектора розбудови національних фінансових ринків, набуття ними єврофінансової спрямованості. Іншими словами, поряд з реальними фінансовими ресурсами чинником генерування вартості стають нематеріальні активи, які формуються переважно в неекономічній та ірраціональних формах (ділова репутація, лояльність клієнта, довіра споживача, бренд, рейтинг тощо). Створення вартості — це не лише процес виготовлення товарів та надання послуг. На фінансових ринках її можна створювати, також здійснюючи операції купівлі-продажу фінансових активів. Виникають рейтингові агентства, вони складають рейтинги, які, своєю чергою, можуть слугувати інструментом впливу на прийняття рішень, вигідних для конкретних фінансових інститутів та організацій;
3. руйнування монополії банків на акумулювання й розподіл грошових коштів. НБФУ стали альтернативними джерелами формування фінансового капіталу. У результаті фінансової консолідації й універсалізації інституційних учасників фінансового ринку клієнтам надається повний спектр послуг у сфері кредитно-депозитного, інвестиційного і страхового обслуговування на основі взаємодоповняльних інноваційних фінансових технологій, досягнувши при цьому максимальної надійності. Внаслідок євроінтеграції та універсалізації на ринку фінансових послуг формуються інститути, що утворюють філіальну мережу за принципом матричних структур, де клієнт отримує повномасштабний сервіс;
4. за умов фінансової євроінтеграції фінансові інститути, окрім профільної діяльності (посередницької), займаються прямими інвестиціями, виступаючи в ролі стратегічного інвестора, беруть участь у проектному фінансування чи девелопменті нерухомості, а також здійснюють лізингові та факторингові угоди, розвивають інформаційний сервіс і консалтинговий бізнес. Значна частина з перелічених видів не є їхньою традиційною діяльністю, проте розвиток цих фінансових інститутів у даних напрямах активізується, а самі вони не лише проникають у системні процеси інших сегментів економіки, а й упроваджують у них свої правила.

  Крім вище наведеного, необхідно забезпечити інтегрування ринків облігацій як частини фондового ринку. Ринок облігацій має виступити тим механізмом, який допоможе здійснити перехід коштів між національними ринками світу. Інтеграційні процеси, які стосуються українського ринку облігацій ведуть до формування його нових якісних параметрів.

  Беручи до уваги світові тенденції щодо реформування державного регулювання національних ринків фінансових послуг, в найближчому майбутньому Україні також доцільно буде піти цим шляхом, оскільки за європейської інтеграції процеси конвергенції на вітчизняному фінансовому ринку тільки посилюватимуться. Фактично ринок фінансових послуг є найслабшою ланкою фінансової системи не лише в Україні, а у світі загалом. Членство України в ЄС відкриє широкі можливості національним фінансово-кредитним установам щодо інтеграції у світовий фінансовий ринок. Водночас вітчизняне законодавство з регулювання ринку фінансових послуг певною мірою не відповідає вимогам сучасності, а негативний вплив з боку політичної сфери та незадовільне середовище для ведення бізнесу, перешкоджають розвитку й інтеграції вітчизняних НФУ у світову економіку. З метою вирішення поточних і довгострокових проблем потрібно насамперед розробити нову програму розвитку фінансового сектора в Україні, у межах якої й ринку фінансових послуг, а також гармонізувати та уніфікувати вітчизняне законодавство з європейським. [2]