Зміна концепції розвитку стандартизації у зв’язку з вступом до СОТ

Світова організація торгівлі (СОТ)— міжнародна організація, яка вступила в силу 1 січня 1995 року з метою лібералізації міжнародної торгівлі та регулювання торгово-політичних відносин країн-членів. Головними цілями Організації є забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торговельних зв’язків, лібералізація міжнародної торгівлі, поступове скасування митних і торговельних обмежень, забезпечення прозорості торговельних процедур. 16 травня 2008 року Україна стала 152-м повноправним членом Світової організації торгівлі.

Вступ України до СОТ був одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики нашої держави і розглядався як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України.

Під стандартизацією розуміється діяльність, спрямована на досягнення впорядкування в певній області за допомогою встановлення положень для загального і багатократного вживання відносно реально існуючих і потенційних завдань. Стандартизація, як явище, супроводжує діяльність людини з давніх часів. Особливо значимість стандартизації зросла з появою масового виробництва та необхідності забезпечення взаємозамінності та сумісності продукції та її складових. Протягом тривалого часу стандартизація здійснювалася на національному рівні. За масивом стандартів, що використовуються у кожній країні, можна оцінити структуру та конкурентоспроможність її економіки, а також пріоритети розвитку. Із розвитком глобалізації та міжнародної торгівлі, з уніфікацією вимог до продукції різних торгових партнерів у ХХ ст. розвинулася стандартизація на міжнародному та регіональному рівнях.

Прийняті стандарти СОТ відіграють значну роль у міжнародній торгівлі, та заохочують використання міжнародних стандартів як основи для національних технічних регламентів і санітарних заходів. Міжнародні та європейські стандарти дедалі активніше застосовуються в процесах акредитації органів з оцінки відповідності, що створює підстави для взаємного визнання та, відповідно, усунення технічних бар’єрів у торгівлі. Будь-який національний орган з акредитації, що претендує на міжнародне визнання, повинен здійснювати акредитацію згідно з міжнародними стандартами. На міжнародному та регіональному рівнях здійснюються значні обсяги робіт із стандартизації. Завданням будь-якої країни, що претендує на статус технологічно розвиненої держави, є активна участь у цих процесах та забезпечення ідентичності своїх національних стандартів міжнародним та регіональним. Стандартизація на національному рівні останнім часом за обсягами діяльності значно поступається міжнародному та регіональному рівням. Однак національні органи стандартизації продовжують своє існування з метою забезпечення: 1) представництва відповідної країни в міжнародній та регіональній стандартизації; 2) якомога оперативнішого прийняття міжнародних та регіональних стандартів як національних; 3) поширення міжнародних та регіональних стандартів у відповідній країні; 4) координованої діяльності науково-технічної спільноти відповідної країни; 5) розроблення та прийняття національних стандартів у сферах, які цього вимагають.

У ринковій економіці з притаманними їй конкуренцією та розвитком інновацій стандарти відіграють важливу роль, але з метою уникнення створення бар’єрів для інновацій їх застосування є добровільним. Усі суспільно важливі аспекти, яким традиційно приділяє увагу держава (безпека життя та здоров’я, захист довкілля, попередження шахрайських дій тощо), регламентуються державою шляхом прийняття владних рішень у вигляді нормативно-правових актів (регламентів, у тому числі технічних). Регламенти можуть відтворювати стандарти