Пенсійна реформа в Україні

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

 ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

Кафедра управління персоналом та економіки праці

Індивідуальна робота

з дисципліни  «Ринок праці»

на тему:

«Пенсійна реформа в Україні»

Харків – 2018

Вступ. Посилення соціальної спрямованості ринкових перетворень передбачає надійний соціальний захист населення і належне пенсійне забезпечення як один із чинників суспільного добробуту. В цьому аспекті ефективність функціонування пенсійної системи та її реформування стають важливою умовою суспільного розвитку і соціальних перетворень. Сформована система пенсійного забезпечення в Україні не відповідає цим вимогам і тому актуальними залишаються проблеми подальшого її вдосконалення та завершення розпочатого процесу реформування.

Теретичним і практичним питанням функціонування пенсійної системи України присвячено багато наукових досліджень. Зокрема, можна виділити праці вітчизняних вчених: Б. Зайчука, О. Залєтова, В. Куценко, Е. Лібанової, О. Макарової, М. Папієва, С. Реверчука, С. Румянцева, У. Садової, О. Ткача, А. Федоренка та інших, а також зарубіжних авторів: У. Беверіджа, К. Еклунда, Л. Ерхарда, Дж. М. Кейнса, Г. Мюрдаля, Д. Рікардо, В. Роїка, П. Самуельсона, В. Сенчагова, А. Сміта, В. Фішера та ін. Проте, незважаючи на значну кількість наукових досліджень з цієї проблематики, вона залишається актуальною через постійні зміни, що відбуваються у сфері пенсійного забезпечення, та значні прогалини і недоліки процесу реформування пенсійної системи.

Метою індивідуальної роботи є аналіз практичної реалізації пенсійної реформи в країні, а також узагальнення і систематизація ключових завдань подальшого реформування пенсійної системи України.

Зміна соціально-економічної системи, перехід до ринкових перетворень у нашій державі протягом двох останніх десятиліть повністю змінили вітчизняну пенсійну систему, яка в сучасному вигляді започаткована в січні 2004 р. і передбачає формування, призначення і виплату пенсій в межах трирівневої пенсійної системи. Основним «пенсійним» актом вважається Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який окреслює загальну модель пенсійної системи та встановлює умови призначення й механізми індексації/перерахунку страхових пенсій у солідарній системі (за віком, по інвалідності та у зв’язку з втратою годувальника). Джерелом фінансування цих пенсій Закон визначає передусім надходження від ЄСВ, а також, у передбачених випадках, кошти державного бюджету. Проте донині не вдалося сформувати інститут пенсійного забезпечення, який здатний ефективно функціонувати в ринкових умовах і виконувати завдання, що відводить йому суспільство. На сьогодні пенсійні видатки перетворилися на величезний тягар, що не лише стримує соціальний та економічний розвиток, а й становить загрозу повноцінному функціонуванню України як самостійної незалежної держави.

1. Головні події у пенсійній системі за період незалежності. В історії пенсійної системи України до жовтня 2017  р. Чітко виокремлюються чотири етапи.

1) 1991–2003  рр., період інерційного успадкування та екстенсивного поширення.

На відміну від більшості постсоціалістичних країн, які провели доволі радикальні пенсійні реформи в рамках ринкових перетворень перехідного періоду, в Україні аж до 2004 р. діяли        норми та параметри, запозичені із законодавства СРСР. Пенсійна        політика зводилася переважно до розширення вже існуючих та впровадження нових пільг і привілеїв, зокрема:

- розширено переліки        професій/робіт, що дають право дострокового виходу на пенсію за віком та пенсію за вислугу років;

- надано нові пільги зі сплати меншого розміру внесків (для фізичних осіб - підприємців, сільськогосподарських виробників та ін.) та поширено практику списання заборгованості зі сплати внесків;

- встановлено        так        звані        спеціальні        пенсії        із значно        вигіднішими умовами для державних службовців, службовців місцевого самоврядування, народних депутатів та їхніх помічників, наукових і науково-педагогічних працівників, журналістів, суддів, прокурорів тощо