Мотивація працюючих ув’язнених

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І.МЕЧНИКОВА

Реферат на тему:

«Мотивація працюючих ув’язнених»

Підготувала студентка ЕПФ 3-го курсу 1-ї групи

Спеціальності «менеджмент» Мізин Валерія

Одеса,2021

Вступ:

У практичній діяльності співробітників виправних установ мотивація набуває важливого значення, у зв'язку з тим що будь-яка дія на особу в місцях позбавлення волі спрямована на досягнення цілі її виправлення, отже, на звільнення громадянина, адаптованого до умов сучасного суспільства. Праця, як відомо, виступає засобом виправлення засуджених. Вона є одним з основних видів усвідомленої активності людини, яка служить способом його самореалізації в особистому і громадському житті, спілкування, знання себе і навколишнього світу, розвитку себе як осіб, самоствердження, створення матеріальних, духовних цінностей і особистого достатку.

Основна частина:

В процесі трудової діяльності будь-яка людина абстрагована від різних(у тому числі негативних) думок, а також від можливого прояву асоціальної поведінки і вчинків, які не відповідають встановленим в суспільстві нормам і правилам поведінки, суспільної моралі [1, с. 74]. У зв'язку з цим діяльність усіх служб і відділів пенітенціарних установ має бути спрямована на залучення спецконтингенту до трудового процесу, при цьому має бути присутнє добровільне виявлення бажання, прагнення працювати, інтерес до роботи, захоплення нею. Вони сприятимуть ресоціалізації особи, що переступила закон. За допомогою працевлаштування у виправній установі людина, що відбуває кримінальне покарання, зможе задовольнити свої матеріальні і духовні потреби, розвинути навички взаємодії і спілкування в колективі, отримати досвід роботи, можливо, спеціальність, що дозволить забезпечити себе зайнятістю і після звільнення.

У засудженого, працевлаштованого в виправній установі, слід виділити наступні ступені адаптованості, які впливають і на подальшу мотивацію до трудової діяльності:

• початкова - пристосування до норм і вимог, встановлених в колективі, тобто в своїй свідомості людина ще не приймає цінностей нового середовища, але знає, як він повинен вести себе;
• стадія терпимості – прояв терпимості до системи цінностей і зразків поведінки, властивим даному

трудовому колективу, в зв'язку з чим у людини може сформуватися негативна мотивація до діяльності;

• акомодація - визнання і прийняття індивідом основних систем цінностей того середовища, в якій він знаходиться, причому нове середовище частково визнає цінності і самого індивіда. Такий процес пристосування створює сприятливі умови для продовження роботи в колективі;
• асиміляція - повний збіг поведінки індивіда до прийнятих нормами того середовища, де він знаходиться, в свою чергу, середа повністю приймає систему цінностей індивіда.

Ціннісні орієнтації, як правило, задають напрямок дій людини і визначають його ставлення до різних сторін навколишньої дійсності. З терміном «ставлення» пов'язане і поняття мотивації, яка зумовлює поведінку індивіда, а її позитивне формування сприяє розвитку особистості.

Мотивація пов'язана і з потребами, задовольнити які намагається кожна людина, при цьому базові потреби індивід прагне задовольнити в першу чергу. праця, як вже було зазначено, сприяє задоволення матеріальних потреб, що дозволяють людині забезпечити себе харчуванням, водою. Розвиток потреб пов'язаний з розвитком їх предметного змісту, тобто мотивів. В цьому випадку

мотив виступає як пошук конкретного предмета задоволення потреби.

А. Н. Леонтьєв відзначав, що одні мотиви, спонукуючи діяльність, надають їй особистісний сенс (змістотворних мотиви), інші виконують роль спонукальних чинників, які можуть бути як позитивними, так і негативними (мотиви-стимули).