Основнi законодавчi акти Украiни про охорону працi

ТЕМА №1

ОСНОВНІ ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ.

Мета: ознайомитися з законодавчою базою України про працю.

Основні права громадян відносно охорони праці проголошені Конституцією України, яка була прийнята Верховною Радою 28.06.1996р. Конституція-основний закон держави, вона декларує рівні права усім громадянам на вільний вибір праці, яка відповідає безпечним і здоровим умовам, забороняє використовувати працю жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах (ст.43). Конституція гарантує право працівників на відпочинок, відпустки, скорочення робочого дня для робітників окремих професій (ст. 45). У ст. 46 закріплені права громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення в разі втрати працездатності, годувальника тощо. Одним із головних документів, який забезпечує виконання службових обов’язків працівниками, є Кодекс законів про працю України (КЗпП). КЗпП спрямований на охорону трудових прав працівника. Він регулює трудові відносини і трактує вимоги до трудової діяльності громадян, що сприяють зростанню продуктивності праці і поліпшенню її якості. У ньому конкретизовані нормативні положення чинного законодавства. Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозалежних нормативно-правових актів, які регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності. До законодавчої бази належать: - Закон України «Про охорону праці» (у новій редакції набув чинності 17.12.2002р); - Закон України «Про загальнообов’язкове соціальне державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»; - Закон України «Про пожежну безпеку»;

6

- Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»; - Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки». Закон України «Про охорону праці» Основним законодавчім документом щодо реалізації права громадян на працю є закон України «Про охорону праці», який був прийнятий Верховною Радою 14 жовтня 1992р. Доповнена та переглянута редакція набрала чинності 17.12.2002р. Цей Закон складається з преамбули та 9 розділів: І – «Загальні положення»; ІІ – «Гарантії прав на охорону праці»; ІІІ – «Організація охорони праці»; IV – «Стимулювання охорони праці»; V – «Нормативно-правові акти з охорони праці»; VI – «Державне управління охороною праці»; VII – «Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці»; VIII – «Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці»; IX – «Прикінцеві положення». У першому розділі Закону окреслюється його дія на всіх фізичних і юридичних осіб. Визначаються поняття «охорона праці», «роботодавець», «працівник». Оголошуються основні принципи державної політики в галузі охорони праці: пріоритет життя та здоров’я людини перед будь-якими результатами виробничої діяльності, її соціальний захист та відшкодування збитків, заподіяних здоров’ю, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці шляхом суцільного контролю та ін. У другому розділі, передбачені: зобов’язання роботодавця інформувати працівника про умови праці; виплати компенсації працівнику за шкідливі умови праці або в разі загибелі; забезпечення соціального захисту працюючих шляхом страхування від нещасних випадків і професійних захворювань (відшкодування шкоди, заподіяної працівникові на виробництві за рахунок виплат з Фонду соціального страхування від нещасних випадків); письмово але не пізніше ніж за 2 місяці, інформування працівника про зміни умов праці